Конкурс ира, таир, катя, эрик и забир выиграли всероссийские конкурсы по физмату, механике, , логике и компьютерной графике. — победитель конкурса по натаскивает иру и таира по разговорному . — катя и эрик решили тоже изучать . — таир всегда не любил физмат. — катя, таир и победитель конкурса по логике ходят в секцию по футболу. — таир и катя поздравили победителя конкурса по механике. — ире жаль, что у нее остается мало времени на логику. кто в каких конкурсах одержал победу?

ответ

вот такой расклад:

ответ:

константин карлович грот.

при его участии в самаре были открыты: мужская гимназия, духовная семинария, театр на 550 мест, филармоническое общество, установлено первое уличное освещение.

григорий сергеевич аксаков.

в 1867 году переведен на должность самарского губернатора. сразу после принятия должности: принимал участие в работе комитета по постройке нового кафедрального собора, его заботе в самаре были открыты общественный сад, александровский приют, налажено телеграфное сообщение со всей россией, уделялось большое внимание школам и больницам. в годы губернаторства г. с. аксакова был открыт окружной суд, созданы органы городского , укрупнены уезды.

славу самаре принесли купцы-меценаты сурошниковы, , курлины, аржановы, соколовы, субботины, неклютины, которые вели торговлю хлебом напрямую с десятками стран мира. от доходов промышленности и торговли рос и богател город.

георгий львович ратнер.

один из ведущих мировых специалистов в области сосудистой хирургии. георгий львович работал, передавая свой опыт, в клиниках парижа, лиона, марселя, стокгольма, , чикаго, сан-франциско.

козлов дмитрий ильич.

при его участии именно на самарском заводе «прогресс» была построена ракета, доставившая на орбиту земли первого в мире космонавта юрия гагарина.

кБлизько 80 % населення України становило селянство. До середини XVII ст. Воно не творило однорідної верстви, а складалося з різних груп з різними обов'язками, які тільки згодом зблизилися і злилися в єдину селянську верству.

Правове становище селян XIV—XV ст. Залежало від правового становища сіл. Існувало право руське, волоське, німецьке, шляхетсько-польське. У селах руського права гаються залишки давнього громадського ладу. Основою господарства було дворище з 5—10 димів-хат. Господарством займалася велика родина, що приймала підсусідків, потужників тощо. Декілька дворищ творили громаду, яка обирала старшого (тивуна, отамана). Громада мала спільні ліси і пасовиська, рибні озера тощо. Вона контролювала адміністрацію і суд, платила данину, утримувала церкву і священика. Кільканадцять громад становили волость на чолі з отаманом. Його обирала вся громада (віче або копа). На таких вічах відбувалися й суди — так звані копні суди.

Щодо селянства, то спочатку були три основні категорії — смерди (вільні), невільники (слуги, раби), напіввільні (закупи). Вільні селяни мали власні землі.

У XVI ст. Під впливом польського права відбувається еволюція права землеволодіння селян. Селянську землю вважають належною державі або панам — шляхті. Прагнення держави уніфікувати й обмежити розмір дворищенського землеволодіння, збільшити тягло селян викликало видання 1557 р. «Устави на волоки». Визначено розмір «волоки» — приблизно від 16,8 до 21,3 га залежно від місцевості. «Путні бояри» та «панцерні слуги» діставали по дві волоки. Решту землі передано шляхті, осадникам. Обмежено право переходу селян, для них встановлено низку натуральних повинностей (у зв'язку зі збільшенням експорту збіжжя до Європи).

Залежно від повинностей селяни поділялися на три категорії:

1. Тяглі селяни. Вони працювали на пана зі своєю худобою (8—10 днів на рік, потім 2—4 дні на тиждень). Окрім праці у полі сплачували різні податки — грошові та натуральні. Пани сплачували з населення державі податок натурою: збіжжям, медом, худобою. Селяни виконували також державні повинності — повоз-підвідне, направа шляхів, мостів, сторожування тощо.

2. Ремісники й службові селяни. Були цілі села ковалів, колісників, ткачів, пекарів та ін. Вони створювали сотні, яких очолював сотник. До службових селян належали рибалки, бортники, конюхи, котрі жили здебільшого біля фортець.

3. Чиншові селяни або данники. Платили чинш або данину з власної землі медом, збіжжям, шкірою, птицею-тощо.

Так селяни стали повністю залежними від пана людьми, підневільними, кріпаками, їх правове становище мало "чим відрізнялося від рабського. Селянське самоуправління також було ліквідоване. Феодали отримали змогу втручатися навіть в особисте життя селян — давали чи не давали .дозвіл на шлюб, похорон (беручи за дозвіл плату), примушували селян користуватися тільки панськими млинами та шинками, які часто здавали в оренду євреям. Навіть церкви здавали в оренду. За можливість користуватися ними з селян теж брали плату. Селян зневажали, не вважаючи за повноцінних людей. Польське панство та шляхта називали їх «худобою», «бидлом».