По российскому законодательству выставление рейтинга при выпуске муниципальных облигаций на внутренний рынок является

ответ: Значення тварин у природі

Найголовніша роль тварин в природі полягає в тому, що вони беруть активну участь у кругообігу речовин. Всі ми знаємо, в чому суть цього процесу – одні вживають в їжу рослини, інші представники фауни харчуються тваринами, а решта – залишками організмів. У цьому ланцюжку останні види тварин, які харчуються мертвою органікою (личинки деяких мух, гробаріки, жуки-гнойовик, ракоподібні) виконують роль санітарів в природі. Вони очищають навколишнє середовище, переробляючи залишки рослин, послід і трупи тварин, чистять водойми, запобігаючи їх заростанню. Також важливу роль в природі відіграють і хижі види тварин – вони виконують функцію регулятора кількості популяцій інших тварин. У тому числі хижаки знищують представників фауни, що шкодять лісовому і сільському господарству

Объяснение:

Объяснение:

Гумані́зм епо́хи Відро́дження, Ренеса́нсний гуманізм, також класи́чний гуманізм — європейський інтелектуальний рух, що є одним з визначальних компонентів Ренесансу як історичної й культурної епохи, основною ідеєю якого було поліпшення людської природи через вивчення античної літератури.

Виник у Флоренції в середині XIV століття, існував до середини XVI століття; з кінця XV століття поширився на Німеччину, Францію, Нідерланди, Англію, і меншою мірою на Австрію, Швейцарію, Іспанію, Португалію, Польщу, Моравію, Богемію, Угорщину, Хорватію та інші країни.

Зародження гуманізму пов'язують з іменем поета й мислителя Франческо Петрарки (1304–1374). Гуманізм був насамперед тницьким рухом, що надавав першочергового значення літературі. Гуманістична освіта, на думку гуманістів, мала сприяти всебічному розвиткові особистості: знання мали поєднуватися з чеснотами, правдивий зміст з довершеною мовною формою, тож центральну роль в гуманістичній освіті мали відігравати літературознавство й мовознавство.

Важливою ознакою гуманізму епохи Відродження було відчуття приналежності до справді нової епохи, потреба відмежуватися від минулих століть. Це минуле, яке у той час почали називати Середньовіччям, відкидалося представниками гуманізму, як меншовартісне у порівнянні з античною епохою, яку гуманісти сприймали за взірець і бажану норму для всіх сфер людської діяльності. Чи не найголовнішою метою гуманістів було відродження прямого культурного зв'язку з античністю. Звідси випливала вимога до орієнтації на автентичні античні джерела, що знайшла своє лаконічне визначення в латинському вислові ad fontes (тобто «до джерел»).

Зміст