Рассказать об эпохе Цинь

В III в. до н. э. усиливается царство Цинь.
Путем многолетних войн и завоеваний оно подчинило себе все остальные царства и создало единую Циньскую империю. В 221 г. до н. э. император Цинь Шихуанди осуществлял реформы, направленные на укрепление и объединение страны.
Во всей стране вводились единые меры веса, длины, единое начертание иероглифов, единая денежная система с золотыми и медными монетами. Это способствовало развитию торговых связей.
Цинь заботился о строительстве оборонительных сооружений. Для защиты страны от набегов кочевников – гуннов – он приказал соединить в одно целое все укрепления, начатые еще в 4 в. до н. э. Так начинает создаваться Великая китайская стена. Во времена империи Цинь протяженность стены достигла 700 км. Великая Китайская стена строилась более 1000 лет. Ее протяженность 4 тыс.км, а с ответвлениями – более 6 тыс. км. На постройку китайской стены сгонялись земледельцы, ремесленники и рабы.

Удивительно, но люди пользовались этим прибором еще в глубокой древности. История создания весов начинается за два тысячелетия до Рождения Христа. Именно тогда были изобретены первые простейшие весы. Первые весы в Вавилоне и Древнем Египте выглядели довольно примитивно. Они представляли собой коромысло с двумя подвешенными на нем чашами. Несколько позже конструкцию весов усложнили, появилась передвижная гиря. Однако точными такие устройства назвать было довольно сложно. Изобретение весов с чашами, погрешность которых составляла не более 0,1 процента, произошло в XII веке. Их описание составил Аль-Хзазини — арабский механик, математик, физик и философ. С таких, по тем временам сверхточных, устройств появилась возможность определять плотность веществ и распознавать состав сплавов. Весы также использовали для того, чтобы отличать драгоценные камни и монеты от фальшивых аналогов.

Її будова і віршований розмір (чотиристопний хорей) запозичені з карельського епосу «Калевала».Вперше поема з'явилася в україномовному варіанті з-під пера письменника і перекладача Панаса Мирного. Уривки з «Думи про Гайавату» (заспів І, III, IV, X, XIX, XX та XXII пісні) під загальною назвою «Декілька пісень про Гайавату» були опубліковані у 1904 році у київській літературній збірці «На вічну пам'ять Котляревському». Втім, повний текст перекладу з'явився лише у сьомому томі зібрання творів Панаса Мирного (1971).Відчуваючи недосконалість першого варіанту перекладу поеми, Олесь у 1914 році переїздить у затишну Пущу-Водицю, аби розпочати роботу над другим варіантом. До нього тричі на тиждень приїздить знавець англійської мови Кучапський і робить підстрочник (чорнову версію перекладу) оригіналу російською. Копії обох варіантів зберігаються в архіві ЦНБ ім. В. І. Вернадського (ф. ХУ, № 877 і № 878). Якщо перший варіант збережений весь, то другого, неопублікованого, в архіві є тільки 22 аркуші (пролог і перші чотири розділи поеми). На цій же копії вказано, що другий переклад був цілий, але загинув за невідомих обставин між 1919—1922 рр. Цей український переклад поеми набув