Организационная функция социального работника предусматривает использование законов, правовых актов, направленных на оказание

порівняльна характеристика ровени та ребекки (за романом в. скотта  

«айвенго» ) у романі в. скотта «айвенго»  

виведені два образи прекрасних дівчат — ровени та ребекки. обидві вони молоді,  

дуже красиві, розумні, виховувалися без матерів. їх постійно оточувала любов і  

ласка ближніх, велика розкіш.

але і соціальний стан, і характери у них  

різні. по-різному вони поводяться в критичних ситуаціях, по-різному склалася і  

їхня доля.

ровена — знатна саксонка, нею опікувався седрик ротервудський.  

опікун обожнює її, ні в чому не відмовляє і пов’язує з нею свої надії на  

відновлення влади саксів. через це він навіть виганяє свого сина і позбавляє  

його спадку. проте ровена рішуче протистоїть шлюбові без любові з нащадком  

князівського роду альтестаном. потрапивши у полон, дівчина, що звикла до  

загального поклоніння, втрачає свою волю, плаче. тільки щасливий випадок рятує  

її, а потім доля знову посміхається їй і вона стає дружиною коханого лицаря  

айвенго.

ребекка — дочка багатого єврея ісаака. її плем’я постійно  

зазнавало гонінь та принижень. і хоча дівчина виросла, не знаючи ні в чому  

відмови, все ж зрозуміла, що їй потрібна велика сила волі, знання, «щоб вижити в  

цьому жорсткому світі».

вона навчилася лікувати, всім, хто  

цього потребував. у критичні хвилини шукала виходу, і, не знайшовши його,  

віддала перевагу смерті, а не безчестю. вона дуже сильна натура. не знайшовши  

відповіді на свої сердечні почуття, ребекка вирішує зайнятися доброчинними  

справами: лікувати, страдникам. вона й далі підтримуватиме честь і  

гідність свого народу, оберігатиме віру предків.

ці жіночі образи  

відіграють значну композиційну роль, глибше розкрити характери  

головних героїв та відобразити історичну епоху. їх краса, розум та доброта  

облагороджували той жорстокий світ.

цікавою є думка в.кубацького у ґрунтовній монографії „кримські сонети” про те, що у цьому циклі поет стверджує положення про єдність - ічну, культурну, історичну - криму з україною. це єдність не виключала глибокої своєрідності двох культур. своєрідною розробкою польської тематики в українській поезії можна вважати цикл віршів миколи бажана „міцкевич в одесі. 1825 рік”. беручи за основу одну із сторінок біографії великого польського поета, бажан висвітлює цю сторінку зі своєї точки зору, але використовує стиль і форму „кримських сонетів” міцкевича. тут і запал молодих років польського поета - „пісня про три ножі”, тут і характерна риса його пристрасної вдачі - боротьба проти поневолення на заході і сході, і сила натхненних і імпровізацій.

вірші бажана малюють образ міцкевича - буремного, сумного, скорботного і разом з тим - величного в своїй непримиренності, в своїй пристрасті.