Для устойчивого горения пиротехнической смеси (KClO3 + C) без доступа воздуха необходимо, чтобы на 1 г этой смеси исходных веществ

1.    Термохимическое уравнение реакции горения угля:
C (тв.)+ O2(г.) = CO2 (г.) + 394 кДж
2.    При сгорании 1 моль (соответственно 12 г) углерода выделяется 394 кДж теплоты. Для достижения устойчивого горения надо взять х г угля, тогда масса пиротехнической смеси будет составлять:
m = 100 + х
3.    При горении x г углерода выделяется (394•х/12) кДж
При разложении 100 г KClO3 выделяется (48•100/122,5) кДж
4.    При горении смеси массой m = (100 + х) выделится:
((394•х/12) + (48•100/122,5)) кДж
5.    По условию для устойчивого горения необходимо, чтобы на 1 г смеси выделялось не менее 1,5 кДж. Из получившегося уравнения:
[(394•х /12) +(48•100/122,5)]/(100 + х) = 1,5
        находим, что х = 3,54 г
Ответ. К 100 г хлората калия необходимо добавить 3,54 г угля.

Видатні композитори

Антоніо Вівальді (1678-1741)

Антоніо Вівальді (італ. Antonio Lucio Vivaldi) - італійський

композитор, скрипаль, педагог, диригент, католицький священик. Ще за життя отримав визнання у Європі як композитор та скрипаль-віртуоз, затвердив нову, так звану“ломбардську” манеру виконання та мав вплив на розвиток віртуозної скрипкової техніки.

Йоганн Себастьян Бах (1685-1750)

Йоганн Себастьян Бах (з нім. Johann Sebastian Bach) – німецький композитор, органіст, клавесиніст і скрипаль. Бульшу частину свого життя він працював при церкві. Його творчі пошуки тісно пов’язані з лютеранською традицією. За 50-річний період творчості лише протягом 5 років інтереси Баха були зосереджені на світській музиці. Один з кращих виконавців на органі у ті часи, Бах створив для цього інструменту твори, які стали вершиною розвитку органної літератури. Творивши практично у всіх музичних жанрах, Бах оминув провідний жанр свого часу – оперу. Композиторові з його глибоким складом думки, далеким від усього поверхневого і розважального, придворна опера була абсолютно чужа.

 

 

Георг Фрідріх Гендель (1685-1759)

 

Г. Ф. Гендель – одне з найбільших імен в історії музичного мистецтва. Видатний композитор епохи тництва, він відкрив нові перспективи в розвитку жанру опери і ораторії, передбачив багато музичних ідей наступних століть, зокрема – оперний драматизм К.В.Глюка, громадянський пафос Л. ван Бетховена, психологічну глибину романтизму. «Ви можете зневажати кого і що завгодно, – говорив Б.Шоу, – але ви безсилі перечити Генделю».

 

Крістоф Віллібальд Глюк (1714-1787)

 

К. В. Глюк – видатний оперний композитор, який здійснив у другій половині XVIII ст. реформу італійської опери-seria і французької ліричної трагедії. Велика міфологічна опера, що переживала найгострішу кризу, знайшла у творчості Глюка якості справжньої музичної трагедії, наповненої сильними почуттями, що возвеличує етичні ідеали вірності, обов’язку, готовності до самопожертви.

Франц Йозеф Гайдн (1732—1809)

Творчий шлях Й. Гайдна – великого австрійського композитора, старшого сучасника В. А. Моцарта і Л. Бетховена – тривав близько п’ятдесяти років та охопив всі етапи розвитку віденської класичної школи – від її зародження в 1760-х роках аж до розквіту творчості Бетховена на початку 19-го століття. Разом з Моцартом та Бетховеном Гайдн сформував і довів до рідкісного рівня досконалості стиль так званого віденського класицизму. Початки цього стилю лежать ще в епосі бароко, а пізній його період, виражений у творчості Гайдна, Моцарта та Бетховена, підводить безпосередньо до епохи романтизму.

Вольфганг Амадей Моцарт (1756-1791)

Творчість геніального австрійського композитора Моцарта вражає своєю багатогранністю. Проживши неповних 36 років, він створив безліч творів у всіх існуючих в його епоху жанрах і формах. Але, на відміну від Гайдна, основне значення якого полягало в області інструментально-симфонічної та камерної музики, Моцарт залишив у всіх жанрах, в яких він писав, твори неминущого значення. Його симфонії, опери, твори для хору з оркестром, квартети, тріо, сонати, концерти однаково значні і досі вважаються найвищим рівнем музичної думки. Як музикант він синтезував усі досягнення минулого, довівши до досконалості всі музичні жанри і перевершивши майже всіх своїх попередників.

Людвіг ван Бетховен (1770-1827)

Геніальний композитор, творчість якого носить епохальний характер. Будучи разом з Гайдном та Моцартом одним з основоположників віденського класицизму, мистецтво Бетховена є поворотною точкою від епохи класицизму 18 ст. до епохи романтизму 19 ст., а його вплив на творчість декількох наступних поколінь європейських композиторів неможливо переоцінити.

 

Франц Шуберт (1797-1828)

 

Франц Шуберт – перший видатний композитор-романтик, який за своє коротке життя (прожив лише 31 рік) встиг сказати нове слово в музиці, ставши одним з родоначальників нового напряму – романтизму.

Роберт Шуман (1810-1856)

 

Творчість Шумана позначила зрілий етап музичного романтизму з його загостреною увагою до відображення складних психологічних процесів людського життя. Фортепіанні та вокальні цикли Шумана, багато з камерно-інструментальних, симфонічних творів відкрили новий художній світ, нові форми музичного вираження. Музику Шумана можна уявити собі як низку надзвичайно містких музичних миттєвостей, що відобразили мінливі і дуже тонко розрізнені душевні стани людини.

Михайло Глінка (1804-1857)

 

В особі Михайла Глінки російська музична культура вперше отримала композитора світового значення. Спираючись на багатовікові традиції російської народної та професійної музики, досягнення та досвід європейського музичного мистецтва, Глінка завершив процес формування національної композиторської школи, ставши першим російським композитором-класиком.

Актуальность темы исследования обусловлена -во-первых, потребностями дальнейшего совершенствования теории мировоззрения, необходимостью конкрешзации его места и роли в социально-политической и духовной жизни нашего общества, анализом специфики качественных черт их взаимосвязи и взаимодействия,

-во-вторых, наша страна вступила в новый тгап своего развития -этап демократизации, качественного преобразования всех сфер духовой жизни общества Решение этих задач возможно лишь при условии активизации человеческого фактора, идейной основой которого является мировоззрение,

-в-третьих, глубокие перемены в социально-политической жизни общества требуют соответствующих перемен во взглядах, так как без перелома в мировоззрении, общественном сознании, без изменений в психологии и мышлении невозможно преодолеть критическое состояние нашего общества Поэтому формирование мировоззрения людей в духе современности, повышение социальной, политической активности молодежи в создании гуманного и демократического общества, устоявших стереотипов - это сегодня одно из мощных факторов к переходу в качественно новое состояние нашего общества,

-в-четвертых, мировоззрение молодежи ныне формируется в условиях беспрецедентного развертывания в области научно-технического прогресса и информационной политики революционных преобразований, которые характеризуются неоднозначными последствиями Следующие друг за другом крупные научные открытия вызывают ломку устаревших представлений и стереотипов человеческого мышления и мировоззрения Поэтому для того, чтобы верно сориентироваться в сложных процессах, порожденных научно-технической революцией, важно иметь солидный мировоззренческий кругозор, подразумевающий широту взглядов, высокую политическую культуру и проникать в противоречивую суть происходящею не только у нас, но и во всем мире,

-в-пятых, актуальность данной проблемы определяется тем, что в современных условиях во о тенденциях дальнейшего возрастания роли и значения мировоззрения в социально-политической и духовной жизни нашего общества становится в один ряд с конкретными социально-политическими, экономическими и духовными задачами В осуществлении этих задач велика роль и значение мировоззрения как методологической, так и идейно-теоретической основы общества

Названные факторы обуславливают чрезвычайную актуальность проблем формирования мировоззрения В свою очередь, данное обстоятельство определяет важность анализа сущности и структуры

мировоззрения, выявления путей и средств его утверждения в сознании молодежи на нынешнем этапе развития общества