В ряд лежат в некотором порядке семь монет (по одной с весами 1, 2, ... , 7 граммов Для любой монеты (кроме крайних) известна

Ответ. 3-х монет.
Решение: Обозначим веса монет в порядке их расположения в ряду: x1, x2, ... , x7. Из условия задачи имеем уравнения: x1 + x3 = a2, x2 + x4 = a3, x3 + x5 = a4, x4 + x6 = a5, x5 + x7 = a6, x1 + x2 + x3 + x4 + x5 + x6 + x7 = 28, где ak - сумма весов соседей k-й монеты (k = 2, 3, 4, 5). Отсюда x4 = a3 + a5 – (28 – a2 – a6). Значит, вес четвертой монеты установить можно. Поскольку x2 = a3 – х4, x6 = a5 – х4, то и веса второй и шестой монет можно узнать. С другой стороны, если монеты, лежащие в ряду, имеют веса 2, 1, 5, 7, 3, 6, 4 или 4, 1, 3, 7, 5, 6, 2, тогда суммы весов соседей каждой монеты в обоих случаях одинаковы, следовательно, гарантированно установить веса первой, третьей, пятой и седьмой монет невозможно.

Аннотация

На основе сравнения теорий А.Смита и Дж.С.Милля

демонстрируется содержательное различие понятия «экономический

человек», а также два разных подхода к формированию этого

понятия, которые условно можно назвать онтологическим и

гносеологическим. В работе А.Смита образ «экономического

человека» включает в себя в основном следование собственным

эгоистическим интересам. У Дж.С.Милля ключевым является

максимизационная стратегия поведения.

В методологическом плане модель А.Смита предстает как

стратегия поведения, возникающая вследствие внешних

обстоятельств, в рамках которых эгоистическое поведение является

наиболее эффективной формой координации действий людей. Это

идея, которая получила дальнейшее развитие в концепции

«расширенного порядка» Ф.Хайека, а также в работе Дж.Бьюкенена

«Этические правила, ожидаемые оценки и большие группы». У

Дж.С.Милля модель экономического человека – это чисто

гносеологическая предпосылка, необходимая для создания стройной

научной теории. Это, фактически, первый пример осознанного

моделирования в экономической теории. Но, хотя экономический

человек Милля это воображаемый человек, предпосылки модели Милль

интерпретирует как сущностные, т.е. отражающие наиболее

значимые реальные характеристики поведения.

Объяснение:

Микола́й (грец. Νικόλαος, Nikólaos, лат. Nicolaus; 15 березня 270 — 6 грудня 343/352[2]) — римський християнський священник грецького походження, єпископ Мирський, святий. Народився у Патарі, Лікія, Римська імперія[2]. У молодості здійснив паломництво до Єгипту та Святої Землі[2]. Невдовзі після повернення став єпископом у Мирі[2]. Зазнав гонінь за правління римського імператора Діоклетіана, був ув'язнений[2]. Звільнений у часи імператора Костянтина[2]. Ймовірно, брав участь у Першому Нікейському соборі (325; проте старі списки єпископів-учасників не згадують його імені)[2]. Помер у Мирі, Лікія[2]. Один із найшанованіших святих у католицьких, православних і деяких протестантських церквах. День вшанування — 6 грудня за григоріанським календарем, 19 грудня — за юліанським календарем. За переказами звершив багато чудес за життя і після смерті. Перші згадки про вшанування датуються VI століттям, коли імператор Юстиніан I збудував на честь святого церкву в Константинополі[2]. Культ святого Миколая був популярний у східнохристиянських церквах, особливо в Греції. Звідти він поширився до Італії, Німеччини, України. 991 року єпископ Регінальд склав «Житіє святого Миколая». 1087 року італійські купці перенесли тіло святого з Мири й перевезли до Барі в Італії (де його мощі зберігаються по сьогодні)[2]. Патрон Греції, України, Неаполя, Сицилії, Лотарингії, багатьох міст в Італії, Німеччині, Австрії та Бельгії[2]; на його честь названо українське місто Миколаїв. Покровитель дітей, мандрівників, пекарів, моряків, повій тощо[2]. За звичаєм, поширеним в багатьох європейських країнах, приносить малюкам подарунки на день святого Миколая[2]. У англомовних країнах, зокрема в США, ототожнюється з Сантою Клаусом, який обдаровує дітей на Різдво[