Из города одновременно по прямой дороге в противоположных направлениях выехали два автомобиля: один со скоростью 80

ответ к заданию по физике
 

Різдво та Новий рік у багатьох країнах – це, насамперед, сімейні свята. Хоча кожна з держав має й свої особливі традиції, успадковані від предків. У Португалії та Іспанії більшість родин у Різдвяну ніч збираються у церквах на мессу, що називається «Месса півня». Вважається, що саме він своїм співом зранку сповістив про народження Христа. Цікаво, що Іспанія – чи не єдина країна Європи, де ні переддень, ні самий день Різдва не є вихідними. У багатьох регіонах Португалії у Різдвяну ніч ходять музики, співаючи біля кожного вікна. В Іспанії в новорічну ніч за традицією жителі відправляються на центральні площі свої міст їсти виноград. Під бій годинників треба встигнути з’їсти дванадцять ягідок, кожна з яких відповідає за місяць року, що наступає. В Італії у новорічну ніч заведено голосно кричати. У такий дивний іб і без того галасливі італійці проводжають Старий рік і вітають Новий. Ще одна цікава традиція: позбуватись усіх необхідних речей, викинувши їх у вікно у той момент, коли годинники б‘ють дванадцять. Таким чином італійці позбуваються поганих намірів і зустрічають Новий рік з відкритим серцем і щирими думками. З великим ентузіазмом святкують Різдво у Великобританії. Популярним ще з минулих століть залишається надсилання родичам та друзям різдвяних листівок. Це стало своєрідним змаганням, і кожен, хто їх отримує, старанно вивішує усі на камінах. Чимало британців підвішують над дверима гілку омели. Кожна пара, що проходить під нею, мусить поцілуватися. Напередодні Нового року в будинках має панувати зразковий лад, а всі борги, що накопичились за рік, сплачені. З настанням опівночі господар будинку широко відчиняє двері, щоб старий рік пішов, а новий заходив до оселі. Потім двері і вікна зачиняються і з цієї миті чекають першого гостя. Від того, хто першим переступить поріг будинку, залежить чи щаститиме в наступному році. Ще одне правило для гостя – принести із собою для господарів корж, віскі і маленький шматочок вугілля, який треба кинути в камін і побажати, щоб вогонь сімейного затишку палав вічно. Бельгія святкує наближення Різдва ще з 6 грудня. Цього дня Святий Миколай з подарунками для слухняних та Пер Фуеттар (дослівно «Дідусь з різками») для пустунів, відвідують дітей. Свят-вечір більшість населення зустрічає у сімейному колі. Проте все популярнішими стають нічні публічні святкування. Наприклад, на брюссельському Гранд-плаці тисячі людей збираються опівночі, щоб взяти участь у ритуальному запалюванні свічок. На Кубі, напередодні святкування Нового року, весь посуд у домі наповнюють звичайною водою. Коли настає північ, цю воду виливають з вікон. У такий іб мешканці острова Свободи бажають року, що наступає, чистого і світлого шляху. У Японії замість звичних дванадцяти ударів дзвони лунають аж сто вісім разів. За переконаннями японців, кожен удар вбиває людські хиби: жадібність, злість, дурість, легковажність, нерішучість, заздрість. До того ж кожен з них має вісімнадцять відтінків. Після того, як усі хиби буде «вбито», потрібно голосно й щиро сміятися – це приносить щастя. Вважається, що Новий рік треба зустрічати в обновках, щоб весь рік були обнови.

vq

Объяснение:

Большинство древних цивилизаций: Египет, Междуречье, Древняя Греция, Рим, Китай и др. возникли в субтропическом поясе. Климатические условия субтропиков определяют наиболее эффективным видом ведения хозяйства - земледелие. Эти цивилизации, возникшие в разных местах и в разное время, формировались вокруг определенных центров, где в последствии мы находим большое количество памятников материальной культуры. Главной ценностью их была плодородная земля. И все отношения в обществе строились на основе собственности этой земли. Большая концентрация населения на протяжении многих веков создавала эти уникальные очаги древних цивилизаций.  

В отличие от земледельческих цивилизаций кочевая культура возникла в степи. Если посмотреть на карту, то видно, что значительную часть Евразии занимают степи. Степь - это место проживания тюркских народов. За тысячелетия до нашей эры здесь возникла такая форма ведения хозяйства как кочевое скотоводство. Оно сохранилось до наших дней, так как является наиболее оптимальным жизни в степи. Все пастбища были разделены между родами. Объединение людей по родовому признаку давало ряд преимуществ: легче было удерживать территорию, легче вести хозяйство.  

В условиях кочевого скотоводства структурной единицей государства был род. Имущественное и социальное положение каждого человека определялось его положением внутри рода. Во время военных действий каждый род выставлял определенное количество воинов. Внутри рода все дела решал глава рода. Большие рода подразделялись на подрода, рода же в свою очередь объединялись в союзы родов - жузы. Глава государства каган или хан решал все основные вопросы управления государством с главами родов и жузов. Эта структура была неизменной на протяжении столетий. Поэтому для каждого индивидуума было жизненно важно знать свою принадлежность к роду. Без принадлежности к своему роду человек был выкинут из жизни общества.  

Кочевое скотоводство не требуя больших затрат людских резервов, дает большой прирост продукта. При правильном ведении хозяйства, скот быстро размножался и с избытком обеспечивал кочевников всем необходимым - пищей, одеждой, жильем. Поэтому часть высвободившихся людей могло осваивать другие виды деятельности: добыча и обработка металлов, деревообработка, изготовление керамики, выделка кож и тканей, войлочное производство, ювелирное искусство, медицина, астрономия, наука и религия. В оазисах степи, где были подходящие условия, развивалось земледелие. Там население вело оседлый образ жизни, строились города. Наличие оседлой и кочевой части населения вело к различиям в производстве продуктов и как следствие к возникновению товарообмена и развитию торговли.  

Наличие свободных человеческих ресурсов в степи с хорошо развитыми навыками преодоления больших расстояний, развитое коневодство и верблюдоводство, изобретение колеса и повозки привело к интенсивному развитию торговли. Так возник Великий Шелковый путь, который просуществовал более трех тысячелетий, вплоть до 16 века нашей эры, пока не был проложен морской путь из Европы в Азию и открыта