На искусственном спутнике Земли проводились измерения звёздной величины Меркурия, Венеры, Марса и Юпитера. Измерения для каждой

На звёздную величину планеты влияют три фактора: расстояние от Земли и от Солнца и фаза, в которой планета находится. В начальный момент времени планеты находятся на максимальном удалении от Земли, но их фаза максимальна. В противостоянии внешние планеты Марс и Юпитер опять будут в полной фазе. Венера и Меркурий в середине периода окажутся в нижнем соединении и будут повёрнуты к наблюдателю практически полностью тёмной стороной. Отсюда можно сделать вывод, что кривые 3 и 4, которые имеют минимум в середине синодического периода, соответствуют Венере и Меркурию. В отличие от Меркурия, Венера имеет атмосферу, что заметно ослабляет «фазовый эффект». Кроме этого, Венера вблизи нижнего соединения подходит достаточно близко к Земле, что дополнительно компенсирует уменьшение яркости из-за фазы. В результате её блеск в это время падает не так сильно, как у Меркурия. Следовательно, Венере на рисунке соответствует кривая 3, а Меркурию — кривая 4.
Фаза внешних планет в соединении и противостоянии близка к единице, поэтому изменение  леска происходит прежде всего за счёт изменения расстояния между планетой и Землёй. У   Юпитера это расстояние изменяется не столь существенно, поэтому и амплитуда  колебаний блеска невелика. Следовательно, Юпитеру соответствует кривая 2, а Марсу — кривая 1 на рисунке.
Асимметрия кривых изменения блеска связана с эллиптичностью планетных орбит. Особенно хорошо это заметно для кривых изменений блеска Меркурия (4) и Марса (1).

На долю каждого поколения выпадает своё испытание. Таким испытанием для молодых ребят из Архангельска стала война в Афганистане и в Чечне. Двадцать семь лет со дня вывода войск из Афганистана, и двадцать два года назад началась первая военная операция в Чечне. Школьники узнали о том, что в Афганской войне участвовали почти 2000 молодых жителей нашей области, в Чеченской – более 3 тысяч. Из Афганистана не вернулось 75 жителей области, более 40 человек погибло в Чечне.

Ребятам была представлена презентация о наших земляках, награжденных орденом Красной звезды (посмертно), орденом Красного Знамени (посмертно), орденом Мужества (посмертно). Дети узнали о том, какие подвиги совершили эти герои, мужественно проявившие себя в боях на территории Афганистана и Чечни. Музыкальное сопровождение мероприятия взволновало души не только детей, но и взрослых, почетных гостей библиотеки. На встречу с учащимися пришли Панов Дмитрий и Голдин Виктор, ветераны Афганской войны. Они поделились своими воспоминаниями о жестокой и страшной войне.

О подвигах наших земляков написано немало книг. В заключение мероприятия все желающие смогли познакомиться с этими изданиями, представленными на выставке.

Алгори́тм (латинізов. Algorithmi за араб. ім'ям перського математика аль-Хорезмі) — набір інструкцій, які описують порядок дій виконавця, щоб досягти результату розв'язання задачі за скінченну кількість дій; система правил виконання дискретного процесу, яка досягає поставленої мети за скінченний час. Для візуалізації алгоритмів часто використовують блок-схеми.

Для комп'ютерних програм алгоритм є списком деталізованих інструкцій, що реалізують процес обчислення, який, починаючи з початкового стану, відбувається через послідовність логічних станів, яка завершується кінцевим станом. Перехід з попереднього до наступного стану не обов'язково детермінований — деякі алгоритми можуть містити елементи випадковості.

Поняття алгоритму належить до підвалин математики. Обчислювальні процеси алгоритмічного характеру (як-то арифметичні дії над цілими числами, знаходження НСД двох чисел тощо) відомі людству з глибокої давнини. Проте, чітке поняття алгоритму сформувалося лише на початку XX століття.

Часткова формалізація поняття алгоритму розпочалася зі спроб розв'язати задачу розв'язності (нім. Entscheidungsproblem), яку сформулював Давид Гільберт у 1928 р. Наступні формалізації були необхідні для визначення ефективної обчислювальності[1] або «ефективного методу»[2]; до цих формалізацій належать рекурсивні функції Геделя-Ербрана-Кліні 1930, 1934 та 1935 років, λ-числення Алонзо Черча 1936 р., «Формулювання 1» Еміля Поста 1936 року, та машина Тюрінга, розроблена Аланом Тюрінгом протягом 1936, 1937 та 1939 років. В методології алгоритм є базисним поняттям і складає основу опису методів. З методології виходить якісно нове поняття алгоритму як оптимальність з наближенням до прогнозованого абсолюту. Зробивши все в послідовності алгоритму за граничних умов задачі маємо ідеальне рішення нагальних проблем науково-практичного характеру. В сучасному світі алгоритм будь-якої діяльності у формалізованому виразі складає основу освіти на прикладах, за подоби. На основі подібності алгоритмів різних сфер діяльності була сформована концепція (теорія) експертних систем.