Семантикалык картаны толтыр 4 тапсырма

Настя и Митраша _ брат и сестра, которые осиротели в годы Великой Отечественной войны. Сначала им соседи, но дружные и трудолюбивые ребята научились справляться сами с нелегким крестьянским хозяйством. Они всегда вместе друг другу. Хорошо, что Настя старше на два года десятилетнего Митраши, иначе не было бы у них равества, потому что упрямый Митраша, подражая отцу, пытается командовать, но Настя только смеется. Они любят друг друга, и если ссорятся, то скоро мирятся

Митраша, в отличие от родной сестры, стремился не доверять мнению большинства, а основываться исключительно на рассказах отца. М. М. Пришвин характеризует главного героя, как делового молодого человека, сильного и смелого, упрямого и «строптивого».

Объяснение:

Цитатний матеріал.

  «Стокгольмська поліція розшукує дев'ятирічного Буссе ВільгельмаУльсона, що вчора о шостій годині вечора зник зі свого дому. У Буссе Вільгельма Ульсона білявий чуб, блакитні очі, а того вечора на ньому були короткі брунатні штани, сіра вовняна сорочка і червона шапочка».

  «Я був годованцем у тітки Едлі й дядька Сікстена. Опинився в них, ще коли мені було всього рік. А до того жив у сирітському притулку. …Їм здавалося, що через мене в їхньому помешканні стало надто гамірно: я, мовляв, приношу надто багато бруду з парку Тегнера, коли граюся там, розкидаю скрізь по кімнаті свій одяг, надто голосно розмовляю і надто голосно сміюся».

  «Я здебільшого сидів у Бенка».

  «…той, кого так довго шукає …король!» Країни Далекої.

  «Дух нахилився, взяв в обійми, навколо засвистіло й загуло, і ми полинули в простори».

Міо у Країні Далекій

  «І це був мій тато-король. Я впізнав його, як тільки побачив. Я знав, що це мій тато. Він простяг руки, і я кинувся йому в обійми».

   «Я вже давно живу в Країні Далекій. Дні мої всі як один веселі й радісні. І кожного вечора тато-король приходить до моєї кімнати, ми будуємо разом моделі літаків і розмовляємо».

  «Я росту, і мені тут добре».

   «Я дуже люблю свого тата-короля, і він мене також дуже любить».

   «Коли я мешкав на Упландській вулиці, моїми друзями були не тільки Бенко й тітка Лундін. Я мав іще одного друга, про якого забув розповісти. То був старий броварський кінь, що звався Калле-Джигун».

  «…в мене є Міраміс із золотою гривою».

  «Був собі королевич, і одного разу він сів на коня і поїхав у мандри місячної ночі...»

   «Хотів поїхати туди(де була Країна Чужинецька) і стати на герць із лицарем Като, хоч страшенно боявся його».

Міо у  Країні Чужинецькій

  «Адже це моя доля. Може, я й не повернуся з цієї мандрівки, та однаково такого страху, як перше, в мене вже не було».

  «…лицар із Країни Далекої».

  «Я ще дужче , що приїхав сюди. Я тужив за своїм татом-королем».

  «…лицар, але добрий лицар, не такий, як Като. А лицар повинен бути мужній і не плакати».

   «Добрий лицар повинен казати правду. А як казати правду, то я плакав».

   «Мій меч, здатний розітнути камінь!»

   «Я був лицар на бойовій стежці й чимдуж біг до покою лицаря Като».

   «Я був безстрашним лицарем з мечем у руці».

   «вибив меча з його руки».