По окончании срока действия вида на жительство данный срок по заявлению иностранного гражданина может быть продлен

да, "королева времени" продолжение серии книг натальи щербы "часодеи".

о чем она :

"повезло детям из часодейного мира! утром накануне нового года они отмечают еще один праздник — день подарка под подушкой, причем подарки им приносит само время! но иногда все идет не так, как представлялось. феликс, олли и том уверены, что время что-то перепутало, и они получили совсем не те подарки, какие заслужили. но, может быть, ошибки еще можно исправить? пока бьют часы на старой башне, возможно все — добрые чудеса и злое колдовство, исполнение несбыточной мечты и крушение всех надежд только бы успеть до двенадцатого удара! "

уверена, что тебе понравится эта книга (ну или понравилась, если уже прочитала ее)

Объяснение:

Гумані́зм епо́хи Відро́дження, Ренеса́нсний гуманізм, також класи́чний гуманізм — європейський інтелектуальний рух, що є одним з визначальних компонентів Ренесансу як історичної й культурної епохи, основною ідеєю якого було поліпшення людської природи через вивчення античної літератури.

Виник у Флоренції в середині XIV століття, існував до середини XVI століття; з кінця XV століття поширився на Німеччину, Францію, Нідерланди, Англію, і меншою мірою на Австрію, Швейцарію, Іспанію, Португалію, Польщу, Моравію, Богемію, Угорщину, Хорватію та інші країни.

Зародження гуманізму пов'язують з іменем поета й мислителя Франческо Петрарки (1304–1374). Гуманізм був насамперед тницьким рухом, що надавав першочергового значення літературі. Гуманістична освіта, на думку гуманістів, мала сприяти всебічному розвиткові особистості: знання мали поєднуватися з чеснотами, правдивий зміст з довершеною мовною формою, тож центральну роль в гуманістичній освіті мали відігравати літературознавство й мовознавство.

Важливою ознакою гуманізму епохи Відродження було відчуття приналежності до справді нової епохи, потреба відмежуватися від минулих століть. Це минуле, яке у той час почали називати Середньовіччям, відкидалося представниками гуманізму, як меншовартісне у порівнянні з античною епохою, яку гуманісти сприймали за взірець і бажану норму для всіх сфер людської діяльності. Чи не найголовнішою метою гуманістів було відродження прямого культурного зв'язку з античністю. Звідси випливала вимога до орієнтації на автентичні античні джерела, що знайшла своє лаконічне визначення в латинському вислові ad fontes (тобто «до джерел»).

Зміст