Интеллектуальный продукт, занимающий промежуточное положение между справочной бумажной литературой и базой данных,

ответ:

як варіант, можна схарактеризувати софі з твору "мандрівний замок хаула" у такий спосіб:

        юна дівчина софі – найстарша із трьох дітей у своїй родині. окрім неї батьки мають ще двох доньок. софі – справжня майстриня, «вона дуже спритно вправлялася з голкою»

        дівчина начитана, сумлінно доглядає за своїми сестричками, яких завдяки своїй майстерності у шитті ще й гарно вдягає: « пошила для летті темно-рожевий костюмчик, про який фанні сказала, що він виглядає так, ніби куплений у найдорожчій крамниці у кінгсбері».

        проте з софі трапляється нещастя – чаклунка перетворює її на стару за помилкою. так починаються її пригоди у чарівному місті. дівчина наділена особливим вмінням наділяти предмети душею. саме це їй вийти цілою із різних ситуацій, не заподіявши нікому шкоди. з дівчини знялось закляття старості й вона знову стала молодою. не зважаючи на те, що вона думала, що залишиться самотньою, дівчина зустріла своє кохання – хаула. і фінал твору натякає на те, що закохані залишились разом: «вона знала, що довге і щасливе життя з хаулом може виявитися значно багатшим на пригоди, ніж будь-яка казка, яка закінчується цими словами, але твердо вирішила спробувати».

          софі – щира та мудра дівчина, наділена позитивними рисами. вона працьовита та сумлінна, має чимало талантів та містить у серці сподівання на диво.

не надо писать в коментах через интернета

да я знаю эт через инета

а так было бы много чем это

Ответ: расота души человека  – самое ценное, что есть на земле, и её просто невозможно переоценить. внешность – это всего лишь оболочка, внешнее оформление внутреннего мира личности.  бытует мнение, что все души изначально светлые и чистые. вот почему ребёнок после рождения похож на  ангелочка. ведь  ангелы  – слуги души. это уже потом на чистую душу малыша накладываются оболочки чёрствости, эгоизма, капризов, а также – ответственности, долга, трудолюбия… слой за слоем, час за часом.… и вскоре чистота может стать не видна под шелухой обыденности и земной жизни. но это лишь оболочки. а сама душа под ними как была чиста и красива, так и осталась! только не все это видят. не все хотят видеть и ощущать. а ведь душа нежна как аромат цветка, светла как первый луч солнца, красива как гранёный алмаз и легка как весенний ветерок. но под грузом наслоений она находится в . и лишь редкие прозрения, такие как мелодия или запах из далёкого детства, могут вызвать у нас проблески  воспоминаний, играющие на струнах нашей души. и уж тогда она встрепенётся, вспыхнет   надеждой,  обрадуется…только  в нашей власти  дать шанс внутреннему я проявить себя, сбросить шелуху наслоений, обременяющих душу.   накапливаемое , наше эго не спешит сдавать позиций и глубоко ошибается тот, кто думает, что очистить душу, вернуть ей прежнюю красоту, легко и беспроблемно.   люди, ставшие на путь саморазвития, согласятся со мной, что этот процесс труден, но радостен.

объяснение: