Про що свідчать «танці» бджіл?

• Круговий танець свідчить про відсутність нектару («мертву зону») на відстані діаметром від 20 до 170 м.
Вербувальний танець спонукає інших бджіл до пошуків їжі (бджола знаходить нове джерело корму і збирає нектар, облітає кілька разів це місце і повертається у свій вулик, віддає принесений нектар бджолам-приймальницям і танцює).
• Коловий танець повідомляє про знайдений корм на відстані до 100 м від вулика. Бджола швидко пробігає навколо якоїсь комірки стільника, а потім повертається й робить таке саме коло в зворотному напрямку, перебігаючи по стільнику від одних бджіл до інших, вона повторює ці рухи протягом декількох секунд.
• Виляючий танець показує відстань до джерела їжі понад 100 м від вулика (один і той самий елемент цього танцю, який позначає відстань до їжі, приблизно 75 м у німецької бджоли, в Італійської - близько 25 м і всього 5 м у бджоли з Єгипту). Спочатку робить півколо, потім пробігає по прямій лінії, виляючи черевцем з боку в бік, а далі робить друге півколо у зворотному напрямку, при цьому відстань закодовано у вигляді тривалості прямого пробігу в танці, який супроводжується певним дзижчанням.
Напрямок польоту щодо Сонця повідомляється за допомогою кута між лінією прямого пробігу та напрямком сили тяжіння.
Вчені розгадують що важливіше: власне танець, запах нектару, звук, який супроводжує танець. Наприкінці XX століття людині вдалося за допомогою бджоли-робота «поговорити» з бджолами і спрямувати їх до годівниць.

ответ:

объяснение:

по отношению у древнегреческой древнеримская культура в целом и в частности является вторичной. римское красноречие утилитарно, его идеал тесно связан с политическим идеалом. поэтому в риме преобладало политическое красноречие, расцвет которого пришелся на первый век до р.х. - время падения республики, гражданской войны, установления империи. в эту эпоху прославились такие политики - ораторы, как гай гракх, сервилий сульписий, гортензий, марк антоний, марк порций катон - младший. самым знаменитым римским оратором являлся, безусловно, марк туллий цицерон(106 - 43 гг. до р.х.)

помимо устного красноречия в риме получает развитие предвосхищенный еще исократом жанр письма, который не практиковался в элладе. богатые римляне, уезжая в отдаленные провинции, оставляли в риме своих рабов или нанимали свободных людей, которые знали грамоту и регулярно сообщали в письмах своим хозяевам о том, что делается в столице. порой один такой человек работал на нескольких корреспондентов и был таким образом, по сути, прообразом информационного агентства, принцип работы которого строится на сборе информации и ее рассылке потребителям.

в обязанности таких корреспондентов входила беготня по городу и собирание любой информации о происшествиях, скандалах, несчастных случаях и тому подобных событиях. вся эта болтовня была занимательной, но малоинформативной, поскольку “греков” не пускали в знатные дома и они были далеки от людей, осуществляющих государством.

другую группу корреспондентов составляли лица более осведомлённые в глубинных течениях римской политики - друзья и близкие, люди из сенаторского сословия. они были вхожи к первым лицам государства и часто посвящались в тайны римской политики. особо ценились письма людей мыслящих, аналитиков, способных представить целостную картину происходящего, юмором и хорошим стилем. к таким корреспондентам принадлежал и сам цицерон, чьи частные письма ещё при его жизни стали достоянием публики усилиями друга и издателя аттика. поныне эпистолы цицерона сохраняют значение памятника и поэтической мысли.

„Лиш боротись — значить жить“ (Іван Франко)

Село Нагуєвичі Дрогобицького повіту у Східній Галичині (тепер Львівська область) купається у квітучих садах, липах, квітниках, а навколо його оточують споконвічні зелені діброви, лани. У цьому чарівному куточку України 27 серпня 1856 року в родині коваля народився Іван Якович Франко. Його рідна земля благотворно впливала на світосприймання майбутнього письменника, поетичний образ і свої дитячі враження від якої він згодом змалював в оповіданнях „Микитичів дуб“, „Малий Мирон“, „Під оборогом“.

Незабутнє враження на хлопця справила батьківська кузня, до якої приходили люди, оповідали про події і свої житейські історії, до яких дослухався малий Івась. Так, на основі цих розповідей постануть бориславські оповідання. В автобіографічній новелі „У кузні“ Іван Франко писав: „На дні моїх споминів і досі горить той маленький, але міцний огонь. У ньому пролизуються сині, червоні та золото-білі промені, жевріє і яриться в його глибині щось іще більше, промінясте... Се огонь у кузні мого батька. І мені здається, що запас його я взяв дитиною в свою душу на далеку мандрівку життя. І що він не погас і досі“. Батько прищепив хлопцеві трудолюбство, наполегливість у досягненні мети, а мати — щедрість душі, доброту, любов до краси, народної пісні: „Пісні ті стали красою єдиною / бідного мого, тяжкого життя“