Сталева кулька об'ємом 4 см3 має масу 31, 2 г. Яка маса кульки з такої сталі, якщо її об'єм 6 см3?

Создание людей

Миф о создании Прометеем людей относится к поздней традиции (IV в. до н. э.)[13]. Согласно Гесиоду, Прометей вылепил людей из земли, а Афина наделила их дыханием[14]; в более детализированной версии, изложенной Проперцием, — вылепил людей из глины[13][15], смешав землю с водой (у Гесиода этого нет); создал он их смотрящими в небо подобно богам[16]. По другому мифу, Прометею и Эпиметею было поручено распределить между уже созданными богами людьми и животными; люди остались беззащитными, так как Эпиметей расходовал все к жизни на земле на животных. Выяснив это, Прометей похитил для людей огонь[16][17].

Обман Зевса в Меконе

Когда в Меконе встал вопрос о жертвоприношениях — какая часть животного должна доставаться богам, а какая — оставаться людям, разделанную тушу быка Прометей разделил, сложив в одну кучу съедобное мясо, которое скрыл шкурой и прикрыл дурнопахнущим желудком животного, а в другую — кости, прикрытые кусками жира, и затем предложил выбирать самому Зевсу, тот же обманулся, выбрав кости, из-за чего отнял у людей огонь[13][16][18][19]. Именно тогда изменился порядок жертвоприношений богам: ранее животное сжигали целиком, теперь же — лишь кости[13][20]. Прометею также приписывают первое убийство быка[21].

Похищение огня

По древнейшей версии мифа, Прометей похитил огонь у Гефеста, унёс с Олимпа и передал его людям. Он совершил это, скрыв искру в полом стебле тростника (нарфекс)[* 1][13][17][22] и показал людям, как его сохранять, присыпая золой[16][23]. В истолковании, он изобрёл «огневые палочки», от которых загорается огонь[24]. В наказание Зевс направит людям первую женщину — Пандору. По версии мифа, заполучить огонь Прометею Афина[16].

Объяснение:

Айвенго» характеристика головного героя Вільфрел Айвенго — головний герой твору. 1. Походження героя. (Айвенго належав до шанованого старовинного роду саксів. Його батько — Седрік Сакс — представник тієї частини знаті, яка не бажає коритися норманам і мріє про відродження своєї незалежності.) 2. Володіння зброєю, хоробрість, спритність — риси справжнього лицаря (Незважаючи на те, що Айвенго дуже молодий, ніхто з лицарів не зумів перевершити його у мистецтві володіння зброєю. Він бере участь у всіх лицарських турнірах, відстоюючи честь і справедливість. На турнірі під Ашбою він, коли лицарі-норманн майже стали переможцями, з’являється із девізом «Позбавлений спадку» і перемагає в смертельному бою найсильнішого з норманів — гордовитого храмовника Бріана де Буагільбера.). 3. Вірність королю Річарду. (Повернувшись після хрестового походу, він вірно служить королю Річарду, який у цей час повернувся до Англії, захищає честь короля і його хоробрих воїнів.) 4. Чесність і шляхетність. (Айвенго попереджає про небезпеку Ісаака, з яким хотів розправитися храмовник, допомагає вийти із замку й дістатися до безпечного місця. Для Айвенго не має значення та обставина, що Ісаак — єврей, хоча, за тогочасними переконаннями, християнину не личило піклуватися про життя «нащадка зневаженого народу».) 5. Здатність на сильне кохання. (Айвенго усім серцем покохав вихованку Седріка — леді Ровену. Його почуття не остудило навіть те, що його батько, маючи намір одружити Ровену з Ательстаном Коїгтисбурзьким, позбавив Айвенго спадщини й вигнав із дому. Перемігши на турнірі під Ашбою, лицар Позбавлений Спадку обирає королевою турніру леді Ровену. Зрештою сила кохання перемагає: старий Седрік дарував синові прощення, і згодом Айвенго з коханою Ровеною одружуються) 6. Готовність до людям у біді. (Ребекку, дочку Ісаака, несправедливо звинуватили в чаклунстві і, за законами того часу, мали спалити на вогнищі. Шляхетний Айвенго, пам’ятаючи, як дівчина доглядала за ним, коли він був тяжко поранений, поспішає на турнір захистити її честь і мечем довести її невинність.) В образі Айвенго втілено найкращі лицарські чесноти. Автор створив портрет ідеального лицаря, врода якого поєднується з розумом і шляхетністю, а відвага — з умінням битися. Він доблесний, некористолюбний, вірний своїй коханій і своєму королю.