Знайдіть на карті озера різного походження

Залишкові (залишки минулих морських басейнів – Каспійське море, Аральське море), тектонічні (зумовлені розломами у земній корі – Байкал, Таньгаїка, Балхаш, Севан), вулканічні (у кратерах згаслих вулканів – Курильські озера на Камчатці), льодовикові (улоговини виорані давнім льодовиком – Бребенескул та Несамовите в Карпатах, Ладозьке, Онезьке ), заплавні (утворені в долинах річок – Ялпуг, Кагул, Кугурлуй), лиманні (відокремлені від моря косою або насипом - Сасик), загатні (загородження гірських річок обваленими гірськими породами – Синевир, Сарезьке в Памірі), карстові (місцевість складається з легкорозчинних порід – Швацькі озера), стариці (ділянка русла річки, що змінила напрямок).

Объяснение:Еле́на Гаджи́евна Исинба́ева (род. 3 июня 1982 года, Волгоград, РСФСР, СССР) — российская прыгунья с шестом. Двукратная олимпийская чемпионка (2004, 2008), бронзовый призёр Олимпийских игр 2012 года. Трёхкратная чемпионка мира на открытом воздухе и 4-кратная чемпионка мира в помещении, чемпионка Европы как на открытом воздухе, так и в помещении. Обладательница 28 мировых рекордов[4] в прыжках с шестом. Заслуженный мастер спорта России.

22 июля 2005 года на соревнованиях в Лондоне впервые в истории женских прыжков с шестом взяла высоту пять метров. 18 августа 2008 года на пекинской Олимпиаде Елена Исинбаева установила мировой рекорд — 5,05 м.

18 августа 2016 года была избрана в комиссию спортсменов Международного олимпийского комитета (МОК)[5][6][7], войдя в четвёрку, отобранную из 24 кандидатов, получив 1365 голосов из 11 тысяч голосовавших атлетов, со сроком полномочий 8 лет. До неё спортсменом из России в комиссии был Александр Попов[8]. 21 августа 2016 года была избрана в члены МОК, получив 45 из 70 голосов при двух воздержавшихся[9].

Майор Вооружённых сил Российской Федерации.

Содержание

Степова зона лежить на півдні України від пониззя Дунаю до відрогів Середньоруської височини більш як на 1000 км при ширині 100 км на заході до 300-450 км на сході. Вона займає найбільшу порівняно з іншими зонами площу — 39,7% території України. В її межах знаходяться Херсонська, Запорізька, Дніпропетровська, Донецька і Луганська області, південні частини Одеської, Миколаївської, Полтавської, Кіровоградської і Харківської областей, а також північна рівнинна територія Криму.

Загальні контури степової зони на карті України нагадують трикутник з гострим кутом, повернутим на південний захід. Порівняно з лісостеповою у степовій зоні вищі температури, більша тривалість теплового періоду, менша кількість опадів. Оскільки дві третини річних опадів припадає на теплий період, який на півдні України характеризується високою випаровуваністю (що приблизно у 2 рази перевищує кількість опадів), то тут дуже низька вологість повітря і ґрунту, мало річок (подекуди зовсім немає). Посухи, які бувають досить часто, завдають відчутної шкоди сільському господарству.

Найбільшим природним багатством степової зони і національним багатством усієї України є її ґрунтові ресурси, серед яких переважають