Адзначце асаблівасці зместу і формы твора, якія характэрны для рэквіема. (Пры неабходнасці звярніцеся да «Слоўніка».) - Вярцінскі. Рэквіем па кожным чацвёртым

Рэквіем А. Вярцінскага — прысвячэнне загінуўшым беларусам у гады Вядікай Айчыннай вайны. Радкі верша самотна-задумлівыя і ў той жа час абвострана-драматычныя. Эмацыянальнае напружанне надаюць твору радкі эпіграфа, які раскрывае жахлівую праўду— кожны чацвёрты мёртвы. Уступная частка ўзмацняе трагічнае ўражанне. Пісьменнік прапаноўвае нам уявіць лес з прагалам скразным. Тое ж адбылося з нашай краінай, па якой прайшлася «сякера ваеннай навалы». У кожнай часцы ёсць паўторы, узмацняючыя ўздеянне, аўтар як бы акрэслівае і ўлічвае не толькі загінуўшых у гады вайны, але і тых, кто паёр ад ран,падарваўся на снарадзе ў мірны час. Эпілог праз прыём “спражэння” кантрастных дзеясловаў “Я іду, ты ідзеш, а ён не ідзе — мёртвы”.

Мені дуже подобається книга Роальда Дала "Чарлі і шоколадна фабрика", бо це дуже добра казка, де реальне перемішано з фантастичним, як солодощі на цій фабриці. Також мені дуже подобається художній фільм, знятий по цій книзі, де  роль Віллі Вонка зіграв Джонні Депп.

Хоча мені дуже подобається Віллі Вонка, мій улюблений літературний герой цього твору - хлопчик Чарлі Бакет. Чарлі живе у дуже дружній, але бідній родині. Чарлі може скуштувати шоколад тільки на свій день народження, тобто раз на рік.  

Коли стає відомо, що Віллі Вонка - легендарний кондитер, якому належить шоколадна фабрика у місті - поклав у шоколадки 5 золотих квитків, володарі яких зможуть побувати на фабриці, починається ажіотаж. Всі хотять здобути золотий квиток. Звісно, Чарлі теж хоче, але шансів у нього обмаль. Але стається диво: знайшовши купюру і купивши на неї шоколадку, Чарлі знаходить квиток!

выбери что-то

Объяснение:

таке важливе правило: встав вранці, вмився, привів себе в порядок, а тоді відразу приведи до ладу свою планету.

Ось в чому моя таємниця: пильним є лише серце. Найголовнішого очима не побачиш.

Якщо йти весь час прямо, далеко не зайдеш.

Ніколи не треба слухати, про що розмовляють квіти. Треба лише милуватися ними і вдихати їхній аромат.

Я боюся стати таким, як ті дорослі, яких цікавлять лише цифри.

Діти мають бути дуже поблажливими до дорослих.

Треба перетерпіти дві-три гусениці, щоб побачити метелика.

Якщо стане сумно, подивіться, як заходить сонце.

У кожної людини свої зірки.