Что приходит на ум, когда вы слышите слово "семья" ​

Родные, близкие все что есть у тебя

Тепло, уют, любовь, понимание-уединение душ

Славяне вели преимущественно оседлый образ жизни и предпочитали селиться в лесах, у рек, болот или озер. Они строили деревянные дома-полуземлянки с крышами из ветвей, обмазанных глиной. Главным занятием славян было земледелие. Они сеяли пшеницу, рожь, просо, ячмень и гречиху, а в огородах выращивали репу, редьку, свёклу, капусту, лук и чеснок. Хлеб был главной пищей славян, поэтому зерно называли житом (от слова «жить»). У славян также широко было распространено скотоводство, бортничество, рыболовство, охота. Основными ремесленными занятиями было ткачество, гончарное и кузнечное дело.  Славяне жили общинами, сначала родовыми, потом соседскими. Управляли обществом выборные старейшины, а впоследствии общее собрание – вече.

Согласно византийским летописным источникам славяне были высокими, светловолосыми с серыми глазами. Византийские авторы, конечно, пренебрежительно отзывались о быте славян, называя их жилища жалкими, а язык и обычаи варварскими, но при этом уважительно относились к храбрости славян и восхищались их силой и выносливостью. Так, византийский писатель VI века Маврикий-Стратег отдавал должное военной смекалке славян, которые «врагов любят они подстеречь в лесной чаще, в ущельях и крутизнах; пользуются в достаточной мере засадами, внезапными нападениями и хитростями, и ночью, и днем изобретая всевозможные способы борьбы».

Славяне отличались дружелюбностью и гостеприимством. Они мирно сосуществовали практически со всеми окружающими племенами, но, если приходилось воевать – собирали ополчение и били врага до полного его уничтожения.

Коли я прокинувся, то побачив, що перетворився на собаку. Першою думкою було, те що я ще сплю і нічього такого не сталося, бо ві сні можна перетворитись на будь кого і дивуватись немає причин. Але…було таке відчуття, відчуття бадьорості від довгого сну і ще я пам*ятав сни які мені цієї ночі приснились. Тоді я засумнівався, що це сон, бо у сні пам*ятати, що ти спав і ще пам*ятати які сновидіння тобі приснились було просто нереальним . Я підвівся. Проблеми в цьому не було, бо рухливе і на відмінну менше тіло за людське, було спритним . Я навіть не помітив, що стою на чотирьох лапах, на теплому від мого тіла ліжку, можливо, мій мозок теж якось перевтілився в більш собачий і інстинки, і рухи стали собачими, але людські почуття були на місці. І мислення. Я обережно зліз з ліжка і ступив на відчув холод в «моїх» подушечках, бо це було єдине місце де не було шерсті. Я озирнувся на вікно, своїми чорними очима, але нічього побачити не зміг, воно було прикрите тюлю, випригнувши на стілець біля вікна, я заліз на підвіконня, відгорнув тюль своїм носом і вгледів хмарне небо, потім глянув на дорогу, що проходила біля мого вікна і побачив що людибули повністю вдягненні в сіре, чорне та біле. Тоді тількі через своє людське мислення я зрозумів, що собаче око не може бачити кольори. Так і сидівші на підвіконні, почув що хтось наближається до моєї кімнати, я швидко зіскочив з підвіконня на пол і через те, що я тількі щойно став собакою, впав і підвернув лапу, біль був нестерпний. І тоді тількі через біль я зрозумів, що це все реальне, і я в подобі собачого тіла.Потім стукіт перетворився на більш гучний, ставав гучнішим із кожним ударом, коли все припинилося я побачив своїми очима, що біла дверна ручка почала повертатися, і хтось заходить в кімнату. Як тількі двері розчахнулися повністю, то побачив сліпучо-біле світло, а за мить все поглинула темрява…

Я прокинувся від сну.