Составьте в тетради хронологическую таблицу, показывающую ход создания единого Русского государства.

1471	Присоединение Ярославского княжества
1471	Новгород попытался заключить союз с католической Литвой. Князь Иван III выступил с войском против Новгорода. На реке Шелони московские войска в союзе с касимовской татарской конницей разгромили превосходящие силы новгородского ополчения. Новгород откупился, но пока остался независимым.
1472	Присоединение Дмитровского княжества.
1474	Присоединение Ростовского княжества.
1478	Иван III совершает второй поход на Новгород. Город лишается независимости.
1484	Тверской князь Михаил Борисович заключил договор с великим князем литовским Казимиром. Такой договор стал прямым нарушением соглашений Михаила с Иваном III, и великий князь московский объявил Твери войну.
1485	Иван III выступил против Твери. Тверское княжество было присоединено к Русскому государству.
1492	Против Литвы были посланы войска. Были взяты города Мценск, Любутск, Мосальск, Серпейск, Хлепень, Рогачёв, Одоев, Козельск, Перемышль и Серенск. На сторону Москвы перешёл ряд местных князей, что усилило позиции русских войск. По мирному договору часть завоеванных городов перешли в подчинение Москвы.
1500	В битве на реке Ведроши московское войско совместно с татарской (касимовской) конницей разгромило литовское войско.
1503	Заключено перемирие с Литвой. Князь литовский уступил Москве 19 городов и 70 волостей.
1510	Сын Ивана III Василий III ликвидировал самостоятельность Пскова.
1514	У Литвы отвоеван Смоленск.
1521	К Москве были присоединены рязанские земли.

В длительном процессе образования единого централизованного Российского государства, который охватывает период с конца XIII в. до начала XVI в., принято выделять несколько этапов.
Первый этап объединения русских земель, приходится на период конца XIII в. – первой половины XIV в. и характеризуется усилением Московского княжества, ставшим политическим центром русских земель, ядром будущего единого государства. Основателем династии московских князей является младший сын Александра Невского князь Даниил Александрович (1276 – 1303 гг.).

Второй этап образования Московского государства, охватывающий вторую половину XIV – начало XV вв., характеризуется активизацией процесса объединения земель вокруг Москвы, победой Москвы над своими политическими соперниками, началом открытой вооружѐнной борьбы русского народа с Золотой Ордой во главе с Москвой и зарождением элементов единого государства. Сыновья Ивана Калиты Симеон Гордый (1340 – 1353 гг.) и Иван Красный (1353 – 1359 гг.) продолжили политику своего отца по объединению земель вокруг Москвы:в разные годы в состав Московского княжества были включены дмитровские, костромские, стародубские, калужские земли. В отношении Орды эти князья продолжали придерживаться политики «лада», выражая покорность и задабривая подарками ханов.

Третий этап охватывает вторую четверть XV в.. и главным содержанием этого этапа стала так называемая феодальная война 1433-1453 гг. На третьем этапе объединения уже не шла речь о необходимости оспаривания главенства Москвы над другими землями. Сепаратистские настроения отдельных князей (новгородских, тверских) уже не могли стать серьѐзным препятствием на пути становления единого московского государства. Несмотря на часто проявляющееся недовольство со стороны Новгорода, Пскова, Твери, приоритет Московского княжества был фактически неоспорим, и окончательное объединение земель вокруг Москвы представлялось лишь делом времени. И всѐ же процесс объединения русских земель вокруг Москвы несколько затормозился во второй четверти XV в. из-за начавшихся распрей между самими московскими князьями, которые свидетельствовали об отсутствии внутреннего единства в рамках Московского княжества.

Хронология присоединения
1478 год - Иван III силой присоединяет Новгород. Москва в два раза увеличивается территориально.
1485 год - окончательно присоединяется главный политический враг Москвы – Тверь
1489 – Вятская земля с многочисленным нерусским населением.
1510 год – Псков, который отсоединился в свое время от Новгорода. После этого присоединение последнего оставалось лишь делом времени.
1514 год – Москва в ходе войны с Литвой отвоевывает старинный русский город Смоленск.  Этот город в будущем еще станет камнем преткновения во внешней политике Российского государства и приведет к постоянным войнам с Речью Посполитой.
1521 год – формально присоединяется Рязань, хотя фактически давно московские князья перетянули на свою сторону всех рязанских бояр.

Завершающий этап объединения относят к 1462-1533 году – от правления Ивана III (1462-1505) до окончания княжения его сына Василия III (1505-1533). После них единое государство просуществует мирно лишь при Иване Грозном. Если, конечно, это время можно назвать мирным. После чего наступит длинный период Смутного времени и интервенций.

Що робити?

Якщо виникла шокова реакція, психологічно захистити самого себе практично неможливо, тому що на початковій стадії людина перебуває у збудженому стані, а потім у неї порушуються контакти із зовнішнім світом. Проте, можна до близьким вам людям, які опинилися у такому стані. Впливати на свідомість людини, яка знаходиться в стані шокової реакції необхідно, надаючи їй чіткі й прості інструкції до дії у стверджувальній інтонації. Одночасно намагайтеся доторкнутися до людини, наприклад погладьте її по голові або плечах, і спрямувати її у найбезпечніше місце.

Інколи людина впадає в стан рухового збудження. У неї виникає безглузда діяльність і мовлення й цілком зникає реакція на оточення. У цій ситуації необхідно просунути руки потерпілому під пахви й ніби зробити захват ззаду, притиснувши його до себе. Після цього говорити до неї спокійним тихим голосом, не ставлячи ніяких запитань, не сперечаючись із нею. Називаючи відчуття людини, наприклад: «тобі хочеться утекти або заховатися», легко направте потерпілого в найбезпечніше місце.

Наступною реакцією організму на шок може бути стан нервового тремтіння. Головне правило під час до – не зупинити, а посилити тремтіння. Треба взяти потерпілого за плечі й потрясти його протягом кількох секунд. Одночасно потрібно розмовляти з людиною, щоб вона не сприйняла це як акт фізичного нападу. В жодному разі не обіймайте людину й не вкривайте її. Якщо це зробити, напруга залишиться всередині й може призвести в подальшому до розвитку захворювання (виразка, гіпертонія). Після розслаблення дайте людині відпочити деякий час, не розпитуючи її й не повертаючи психологічно до екстремальної ситуації.

Посттравматичний стресовий розлад – комплекс реакцій людини на травму або збурення, яке у більшості людей викликає страх, жах й безпорадність. До нього можна віднести певну поведінку людини, що виникає через місяць-півроку після подій, що викликали травму. Людина ніби переживає цю подію знову й знову й не може жити звичним життям.

Ознаки посттравматичного стресового розладу

Людина намагається уникати ситуацій, що могли б хоча б віддалено нагадувати трагедію, яку вона пережила.

Будь-які художні, документальні фільми або сюжети новин, де проглядається схожа ситуація, викликають ті ж самі відчуття, що й реальна трагедія: людина починає часто дихати, вкривається потом, у неї починається невтримний плач або трясіння тіла.

У людини, яка пережила трагедію, погіршився сон, вона погано концентрує увагу, стала роздратована й гарячкувата.

Що робити?

Якщо помітили в себе або своїх близьких ознаки посттравматичного стресового розладу, за якого людина позбавляється можливості продуктивно жити й працювати, знову й знову повертаючись у пройдену ситуацію, надайте їй емоційної підтримки. Поясніть, що ви розумієте її почуття й стан і готові спілкуватися з нею стільки, скільки буде потрібно. Однак, пам’ятайте, що основним методом лікування цього розладу є психотерапія, а допоміжним – медикаментозна терапія. В обох випадках вам або вашим близьким доведеться звертатися до спеціалістів. Знайте, що чим раніше ви це зробите, тим швидше знову повернетеся до повноцінного життя.

Пам’ятайте, що оптимісти, які сприймають навколишній світ позитивно, а також люди, які мають стійку психіку, сильну волю й навички самоконтролю, виживають в екстремальних ситуаціях частіше й виходять із посттравматичних станів набагато швидше. Працюйте над собою, розвивайтеся, вивчайте особливості своєї особистості, визначте свої «слабкі місця» й виробляйте тактику власної поведінки. Тому що саме психологічні резерви людини найчастіше є вирішальними для виживання в більшості екстремальних ситуацій.

Первые правила футбола были введены в 1863 году футбольной ассоциацией Англии, на основе принципов, придуманных в одном из университетов Кембриджа. Ныне применяемые положения были установлены в 1970 и с тех пор серьезным изменениям правила футбола не подвергались. Но поправки частое явление. Последние, кстати, вносились в 2016 и запретили ношение во время матчей украшений, в том числе обручальных колец.

Установкой и контролем, вносимых изменений в футбольные правила, занимается международный совет (IFAB). Действующие положения в полном объеме можно прочитать здесь. В содержании правил игры в футбол числится 17 пунктов, описывающих все важные моменты для полноценной игры. Важно, что новыми правилами и актуальными на 2018 год считаются положения, утвержденные в 2015/2016