Рассмотри рисунки на с.132. Прочитаем тексты к ним. Выскажем мнения: почему одними из первых изобретений человека были колесо, орудия труда, оружие, гончарный круг?

Одними из первых изобретений человека были колесо, орудия труда, оружие, гончарный круг, потому, что это давало ему возможность выжить в условиях дикой природы, питаться, растить детей, защищаться от хищников и врагов.

Без копья невозможно было добыть зверя, а это и пища и одежда и обувь из шкур. Для того чтобы из шкур животных изготовить одежду , их нужно было скрепить - Сшить. Сначала скрепляли жилами животных, но жили сгнивали и одежда распадалась, тогда начали сшивать волокнистыми растениями, и человек для этого сначала приспособил кости рыб, а потом изобрел и иглу. Пищу нужно было в чем-то готовить, лепные горшки и плошки служили недолго, ручная лепка и обжиг занимали много времени, поэтому человек изобрел гончарный круг, для перевозки грузов уже одомашненными животными нужны были приспособления, и человек придумал колесо и сделал повозку.

ответ:

тарас шевченко - видатний український поет, прозаїк, драматург, художник, політичний і громадський діяч. він був людиною універсальних обдарувань та інтересів. все його життя і творчість були присвячені українському народу. поет мріяв про ті часи, коли його країна буде незалежною суверенною державою, коли в україні шануватимуться мова, культура та історія народу, а люди будуть щасливими.

народився в сім'ї селянина 25 лютого (9 березня за новим стилем) 1814 року в селі моринці на черкащині. рано залишився сиротою. грамоти навчився у дяка. у 14 років його взяли "козачком" до двору поміщика п.енгельгарда, з яким переїхав спочатку до вільно, а потім - до петербурга. у 1832 р. шевченка віддали "у науку" до художника в.ширяєва. у 1838 році за пiдтримки к. брюллова, в. жуковського, о. венеціанова, м. вєльгорського, є. гребінки, і. сошенка та інших шевченка викупили з кріпацтва.

того ж року його прийнято до академії мистецтв, яку він закінчив у 1844 році. у 1843 та 1845 рр. шевченко приїжджав на україну i працював художником у київській тимчасовій комісії з питань розгляду старих актів. у лютому 1847 року т. шевченка затверджено на посаду викладача малювання київського університету. 24 березня 1847 р. за участь в діяльності кирило-мефодіївського товариства та за антисамодержавницькі поезії т.шевченка заарештовано та заслано до орської фортеці оренбурзького окремого корпусу з царською резолюцією про заборону писати i малювати. під час заслання шевченко як художник увійшов до складу експедиції, завданням якої було дослідження аральського моря.

у 1857 році зусиллями друзів т. шевченка повернули з заслання й у 1858 році він прибув до москви, потім до петербурга. у 1859 році приїхав в україну, але перебував під наглядом поліції. йому заборонили постійно проживати в україні і зобов'язали переїхати до столиці. десятирічне заслання, хвороби призвели до передчасної смерті т. шевченка 26 лютого (за новим стилем 10 березня) 1861 року. поховали його спочатку на смоленському цвинтарі у петербурзi, у травні 1861 року прах перевезли на чернечу (тепер тарасову) гору поблизу канева.

пам'ятник тарасу шевченку поблизу червоного корпусу

університету т. шевченко почав писати вірші у другій половині 30-х років. у 1840 році в петербурзі вийшла його перша збірка поезій "кобзар", у 1845 році - героїчно-романтична поема "". в 1843-45 роках він написав цикл поезій "три літа" (центральним твором якого є "сон"), поему "кавказ", послання "і мертвим і живим…", поезії "чигирине, чигирине", "великий льох", "стоїть в селі суботові" та ін., в яких гостро виступив проти соціально-національного гноблення українського народу. під час ув'язнення писав вірші, які згодом об'єднав у цикл"в казематі". у 1854-1858 роках написав російською мовою повісті "музикант", "художник", "нещасний", "капітанша", "близнята". останніми прозовими творами т. шевченка є повість "прогулянка з задоволенням і не без моралі" (1856-1858) та щоденникові записи "журнал". в україні у 1858 році т. шевченко написав низку високих зразків інтимної та пейзажної лірики. кілька творів т. шевченка цього періоду опубліковано в журналі "основа" та альманасі "хата".

т. шевченко є одним з найвидатніших майстрів українського образотворчого мистецтва. він працював у галузях станкового живопису, графіки, монументально-декоративного розпису та скульптури, досконало володів технікою акварелі, олії, офорту, малюнка олівцем і пером. він є автором понад тисячі мистецьких творів (втрачено бiльше 160). у 1859-1860 роках виконав офорти з творів зарубіжних та російських художників, за які отримав звання академіка гравірування.

ім'я тараса шевченка відоме в усьому світі: у багатьох країнах йому встановлені пам'ятники, його твори перекладені майж е на всі мови світу, його ім'ям в україні названі навчальні заклади, театри, площі, вулиці, міста. національна опера україни, київський національний університет, центральний бульвар міста києва носять ім'я видатного сина українського народу - тараса шевченка.

ответ:

объяснение:

«долг — категория морали, обозначающая нравственные обязанности личности (группы лиц, народа) выполняемые в соответствии с требованиями совести. выполнение некоторой становится долгом, когда общепринятые нравственные требования в конкретных социальных условиях превращаются во внутренние требования нравственности, а сама — в личную конкретного лица, группы лиц, народа. категория долга тесно связана с другими понятиями, которые характеризуют моральную деятельность личности: ответственность, самосознание, честь, совесть» . но все равно, для каждого эти слова имеют свое собственное, особое занчение. а что же такое честь и долг в моем понимании? кто-то сразу на этот вопрос ответит так: «долг – это когда денег занял, и надо вернуть» . и в принципе, нельзя сказать что этот человек окажется не прав. но долг, он не только денежный бывает. долг, он в душе. это не что-то материальное, это скорее духовное состояние человека. чувство долга может быть к примеру перед отечеством. моя родина – это моя честь, моя гордость, мое достоинство. я иду по центру моего города, и внутри меня чувство долга, гордости, патриотизма и счастьязаметим, что в объяснении слова долг присутствуют и оба други слова, интересующих нас: честь и совесть. иными словами, долг – это совесть и честь. и это на самом деле так. простой пример: ученику, студенту, работнику фирмы, не важно кому, сказали выполнить дома какую-либо работу. и этот самый школьник, работник, студент эту-то самую работу дома не выполнил. без всяких тому причин. или действительно не смог выполнить ее по каким-то обстоятельством. человеку потом будет совестно, стыдно. и его честь, его чувство собственного достоинства может и немного, и на совсем маленькое количество времени, но упадут. и человек чувствует, что он должен был выполнить эту работу. чувство невыполненного долго на самом деле объединяет в себе и совесть и честь.такие понятия как совесть, долг, любовь, они более общие, объединяющие в одно целое всех людей. а если все таки еще подумать? ведь люди, они тоже: «отстаивают честь своего отечества» . и все же честь не своя, а отечества объединяет их, этих людей. а личная честь, она для каждого своя. и если люди не являются каким-нибудь обществом (классом, городом, районом, школой, семьей) , то они буду отстаивать каждый свою честь, и ровным счетом им нет никакого дела до чужой. а если же это общество, то народ отстаивает честь класса, города, района, семьи. из этого выходит что честь тоже может быть главной, но все же это нечто более личное для каждого