Модификационная, фенотипическая, мутационная, определенная

- Модификационная, фенотипическая, мутационная, определенная (изменчивость). (Модификационная, фенотипическая или определенная изменчивость – это все названия одного и того же типа изменчивости, которая проявляется в фенотипе без изменения генотипа. Таким образом, лишний термин – мутационная.)
- Онтогенетическая, наследственная, ненаследственная, адаптивная (изменчивость). (Онтогенетической, или возрастной, изменчивостью называют закономерные изменения организма, произошедшие в ходе его индивидуального развития (онтогенеза). При такой изменчивости генотип остается неизменным, поэтому ее относят к ненаследственной. Адаптивная изменчивость также не затрагивает генотип. Таким образом, лишний термин – наследственная.)

Відповідь:

Сюжет драми В. Шекспіра "Ромео та Джульєтта" побудовано на старовинній легенді XIV ст., події якої відбуваються у Вероні у часи герцога, де Л а Скала. Добре знаючи звичаї і побут Італії того часу, автор перетворює епос на драму.

У середньовічній Італії мешканці любили добре попоїсти, влаштовували домашні свята з маскарадами, музикою, танцями. Жінки в родині робили все, але були абсолютно безправними. Чоловіки в побуті мали більше свободи, ніж жінки. Вони жили привільно: танці, полювання, флірт. Старший в роду керує усіма. Свята справа для чоловіків — захист батьківщини і честі роду, а для цього необхідно володіти мечем і шпагою.

Життям Верони правив князь, який був законодавцем і вершителем людської долі. В місті панувала тиша. Порядок підтримувала і церква. Законники-ченці намагались упокорювати життя міщан, їх поважали, їх боялись і шанували.

У родинах Капулетті і Монтеккі, що ворогували між собою, ще шанували родові традиції і звичаї. Нормами поведінки вважались ненависть до ворога роду, бажання йому смерті, помста — кров за кров, смерть за смерть.

Старійшини родин уже і не згадають, через що ворогують, але молодь (Тибальт, Бенволіо, Меркуціо) підтримує ворожнечу. Вона дає молодим можливість вправлятись у фехтуванні. Місто розділено на дві групи — прибічників Монтеккі та Капулетті, котрі тиняються вулицями та шукають нагоду пролити кров.

У сім'ї Капулетті росте донька, Джульєтта, їй лише тринадцять, вона слухняна, весела, любить батьків. Вона кориться традиції і погоджується на одруження з нелюбим Парісом, коли про це просить батько. Але покірність її має межі. Така вона до того часу, доки не зустріла Ромео, доки в її душі не прокинулося світле почуття, яке неминуче встало в суперечність зі звичаями її оточення, волею близьких та рідних.

Спочатку були навіть сумніви. Закохана Джульєтта розчарувалась, коли узнала ім'я Ромео. Але вже під час першої зустрічі з Ромео красуня відповідає йому:

Лишь это имя мне желает зла.

Ты б был собой, не будучи Монтекки.

Ромео, дізнавшись ім'я своєї коханої, подібної до білої голубки у зграї воронів, відчуває грізні ознаки. Але кохання для нього сильніше за смерть.

Здавалось, увесь світ протестує проти закоханих: у двобої з Тибальтом, двоюрідним братом Джульетта, Ромео завдає поразки гаданому родичу. За це його вигнано з міста під загрозою смертної кари. Але брат Лоренцо відгукнувся на прохання молодих: святий обряд вінчання уже відбувся. Розлука гірша за смерть. Джульетта, щоб з'єднатися з Ромео, випиває сонне зілля, ясно розуміючи, що це небезпечно. Найсильніший стимул внутрішнього життя дівчини — відданість коханому, віра в чистоту помислу Ромео. Щастя для неї — у з'єднанні з дорогою серцю людиною.

Дізнавшись про смерть Джульєтти, Ромео поспішає назустріч загибелі, робить усе, щоб піти з життя. І ось фінал прекрасного кохання. Ромео п'є отруту. А Джульетта через три години свого сну приходить до пам'яті, але розуміє, що сталося непоправне, і, вихопивши кинжал з ножен Ромео, заколює себе.

Батьки тільки тепер дізнаються про кохання своїх дітей. Зустрічаються старійшини родин. Настає примирення. Ціною життя юних нащадків сплачено за цей мир. Над тілами загиблих з'єднуються руки Капулетгі і Монтеккі.

Плата за непримиренність, засновану на безглуздих казках стародавніх звичаїв, — смерть п'ятьох молодих, сильних, з гарячою кров'ю людей. їх загибель стверджує нові істини: людські почуття святіші і значніші за вікові забобони.

Але над усім, що сталося, над усіма скорботами та втратами простягається всеохоплююче почуття, в якому змішано захоплення силою та чистотою кохання та смуток через його трагічний кінець.

А до нас дійшли заключні рядки трагедії:

Нет повести печальнее на свете,

Чем повесть о Ромео и Джульетте

Пояснення:

В словах "сентябрь", "после", "знойного", "опушкам", "красноголовые", "старых" написание согласных в корне не вызывает сомнения, а в слове "лесов" буква "в" не входит в состав корня.
Поэтому в этих словах ничего подчёркивать не надо.
В словах "сыроежки", "скользкие", "друг", "дружке" орфограммы выделены правильно. В слове "груздь" -- подчёркиваем "з" и "д", потому что название гриба произносится как "грусть".
Проверяем: сыроеЖки -- сыроеЖек, скольЗкие -- скольЗить, друГ -- друГа, друЖке -- друЖок, грузДь - грузДи.