Почему начало ХХ в. в истории Беларуси получило название «нашенивский период»? Когда и с какими целями выходила газета «Наша ніва»? При ответе используйте

Начало ХХ в. можно действительно назвать «нашенивским периодом», т.к. оно он связан с деятельностью беларуских писателей, которые свои идей печатали в газете «Наша ніва». Свою первоочередную и главную задачу «Наша ніва» видела в борьбе за признание факта существования белорусского народа, за его равноправие с другими народами. Газета «Наша нiва» сыграла очень важную роль в пробуждении национального самосознания белорусов.

Начало ХХ в. в истории Беларуси получило название «нашаніўскага» периода, т.к. именно в этот период происходил процесс пробуждения национального самосознания белорусов, а газета «Наша Нiва» в своих статьях освещала данную тему наиболее открыто. Причем ориентировалось издание преимущественно на крестьянство и сельскую интеллигенцию, мелких служащих и рабочих. Свою первоочередную и главную задачу «Наша Ніва» видела в борьбе за признание факта существования белорусского народа, за его равноправие с другими народами. Большое внимание газета уделяла теоретическому обоснованию права белорусского народа на сохранение и развитие своего языка и национальной культуры. Газета «Наша Ніва» сыграла значительную роль в формировании белорусской национальной идеи.

Бiблiя - це основна книга всього людства, у якій зібрано основнi закони морального життя християнського народу. У ній розповідається про творення світу, нашої планети, перших людей та розвиток людства взагалі. Священне Написання поділяється на Стрий та Новий завіти. Старий завіт - це іврито-арамейськi написання, які укладались з третього до друге століття до нашої ери. Старий завіт складається з тридцяти дев'яти книг. Новий завiт - це двадцять сiм книг, написаних апостолами про життя і вчення Ісуса Христа поширення християнства Ta впродовж першого століття до нашої ери. Бiблiя прямувала до нас протягом багатьох століть. До України Святе Письмо прийшло у десятому столітті і було перекладено на церковнослов'янську мову. Проте не вся Бiблiя була перекладена, а лише Новий завіт.

Бiблiю ще називають книгою книг, тобто найважливішим письмом людства. Це не просто книга, написана багатьма авторами, а надзвичайно давне письмо, яке тлумачило суть, історію, значення релігії та розповідало про життя Icyca Христа, який До сьогодні залишається найпотаємнішою особистістю всіх часів. В сучасному світі думки щодо віри розділились i зараз виникло багато гілок та різних тлумачень християнськоï вiри. Люди самостійно обирають вiрити їм у вищі сили чи не вірити. Тому сьогодні позиції українського суспільства розділяються. Але понад сотню років тому вірування було обов'язком кожної людини. Особливо у сільській місцевості у кожній хать стояли ікони i люди щодня читали молитву. Біблія була особливим атрибутом української хати. Коли людині важко, то вона завжди звертається до Бога та просить до . Але віруюча особа буде звертатись до нього не лише, коли погано, але й тоді, коли на серці радість та щастя. Людина кожного дня повинна звертатись до Бога і ділитись з ним своïм сьогоденням. Люди, які живуть за бiблiйськими особистостями. написаннями високоморальними

Протягом багатьох століть Святе Письмо вважалося світовою енциклопедією, книгою, загальноприйнятою для читання. Так і я, читаючи Біблію, осягаю правоту цих тверджень, дивуюсь величезному числу тем, аспектів, позицій, з яких можна аналізувати текст Святого Письма. Читаючи Біблію і намагаючись зрозуміти її суть, я усвідомила, що основними поняттями, відображеними Книгою книг, є поняття Добра і Зла. Дуже важливе й цікаве те, що їхнє розкриття протягом усього тексту Святого Письма здійснюється в різних формах, наприклад через заповіді, дані людству Богом. Ось тільки деякі з них: не убий, не вкради, полюби ближнього свого, як самого себе... Ці заповіді складають моральну основу людського Буття. Розмірковуючи над сторінками Біблії, я прийшла до висновку, що поняття добра вміщає в себе любов, співчуття, самопожертву. Зло ж — це гріхопадіння, братовбивство...

Як відомо, наше життя — це жорстока боротьба добра і зла. А художні літературні твори, як правило, є відображенням нашого буття на землі. В багатьох з них знаходять своє відображення теми і мотиви, народжені Біблією та підказані життям. Читаючи текст Святого Письма, я переконалася в цьому. Можливо, якби я не думала і не читала Вічної книги, багато літературних художніх образів і символів залишилися б для мене до кінця непізнаними. Я б не спіткала всього того, що намагалися сказати письменники, створюючи свої твори і спираючись на біблійні мотиви.

Знайомство з текстом Біблії і роздуми над її сторінками дали мені уявлення про філологічну Біблеїстику. Ця наука вивчає переваги й мовне оформлення Біблії. І це дуже важливо! Як часто ми вживаємо яскраві мовні перли, не відаючи, що першоджерелом більшості з них є Біблія. Як часто ми, зітхаючи про тлінність буття, вимовляємо: «Суєта суєт!». Виявляється, слова ці належать єрусалимському царю Проповіднику. І про це написано в одній з книг Нового Завіту. «Фома ти невіруючий!» — Дорікаємо ми когось за невірство. Фома ж був, згідно зі Священним Писанням, учнем Ісуса, який не бажав вірити в Його воскресіння. «Впасти духом», «волосся стає дибки», «відвести душу» — ось ті влучні вислови, які переходили зі століття в століття і які дійшли до наших днів. Безумовно, читання й роздуми над сторінками Книги книг дозволили мені дізнатися все це і співвіднести з днем сьогоднішнім.

Міркувати над Біблією можна нескінченно, оскільки більш ємний і глибокий за змістом твір людство навряд чи мало і буде мати. Але основна думка, народжена моїми міркуваннями над Святим Письмом, полягає в тому, що Біблія — це класичний твір, що пройшов суворий іспит часом і що витримав його. Актуальність Біблії, на мою думку, безперечна, бо у Вічній книзі ми знаходимо відповідь на будь-яке запитання, що хвилює нас. У ній є основні моральні принципи людського буття, загальнолюдські норми поведінки, згідно з якими повинна жити Людина. Звичайно ж, усвідомивши все це, я ще не раз буду перечитувати Велику Книгу Життя і, без сумніву, буду ще не раз розмірковувати над її сторінками.