Николай II был не­спо­соб­ным монархом, и его цар­ство­ва­ние было край­не неудачным

Могут быть при­ве­де­ны следующие:
ар­гу­мен­ты в подтверждение:
1) стра­на была вверг­ну­та при нем в че­ре­ду войн и революций, ко­то­рые при­ве­ли к краху цар­ско­го режима
2) не умел пра­виль­но под­би­рать людей для управ­ле­ния страной, в годы Пер­вой ми­ро­вой войны ми­ни­стры пра­ви­тель­ства с ка­лей­до­ско­пи­че­ской быст­ро­той сме­ня­ли друг друга, мно­гие из них были некомпетентными;
3) был до­воль­но не­ре­ши­тель­ным и не­по­сле­до­ва­тель­ным - не довел до конца пре­об­ра­зо­ва­ния Столыпина.
4) Не­удач­ная по­ли­ти­ка при­ве­ла к кро­ва­во­му вос­кре­се­нию и, соответственно, к пер­вой рус­ской ре­во­лю­ции и ко второй, со­от­вет­ствен­но ;|
5) Бю­ро­кра­тия чиновников, ко­то­рые не бо­я­лись цар­ско­го наказания
6) По­ра­же­ние в рус­ско - япон­ской войне.
7) Отказ от ре­фор­ма­тор­ской де­я­тель­но­сти в период, когда в стра­не раз­ви­ва­лась промышленность, отказ от улуч­ше­ния по­ло­же­ния рабочих...
 
Аргументы в опровержение:
1) пер­вым из пра­ви­те­лей пред­ло­жил огра­ни­чить вооружения, был ини­ци­а­то­ром со­зы­ва Га­аг­ской мир­ной конференции, вы­сту­пал за мир­ное раз­ре­ше­ние кон­флик­тов между странами;
2) ввел в стра­не де­мо­кра­ти­че­ские права и свободы, дал на­се­ле­ние из­би­ра­тель­ное право, раз­ре­шил де­я­тель­ность по­ли­ти­че­ских партий;
3) ввел в стра­не за­ко­но­да­тель­ный и пред­ста­ви­тель­ный орган вла­сти Го­су­дар­ствен­ную Думу
4) от­ме­нил вы­куп­ные платежи.

Ще за життя драматурга п'єси Генріка Ібсена були визнані новаторськими, а їх автора називали творцем справжньої реалістичної драми, яка у своїй основі завжди трагічна. Ібсен, створюючи аналітичну драму, розкриває глибинну трагічність і жорстокість дійсності, приховану під зовнішнім благополуччям, а також здатність вольової людини протистояти обставинам. У драмах Ібсена перед читачем і глядачем постають не виняткові люди і події і не ті персонажі, які виступають "рупором ідеї автора", а звичайні люди зі своїми проблемами і пристрастями, достоїнствами і вадами, які живуть в характерних для своєї епохи умовах. Саме завдяки цьому драматургія Ібсена мала такий відгомін як у Норвегії, так і в усьому світі.

У п'єсі "Ляльковий дім", написаній 1879 року, відбувається повний перехід драматурга до нової, реалістичної драми. Ця п'єса була сприйнята передусім як твір, написаний на захист жіночої емансипації. Але для самого Ібсена суть його п'єси полягає не лише в цьому: у "Ляльковому домі" порушує центральне для нього питання про звільнення людини взагалі, про створення особистості.

На перший погляд, Нора, героїня "Лялькового дому", — лише лялечка, життєрадісна "білочка", господиня тихого й охайного будиночка, що нагадує ляльковий. Чоловік Нори,

Торвальд Хельмер, сприймає її не як рівну собі особистість, а як іграшку-"жайворонка", "лялечку". За вісім років, прожитих разом, Торвальд жодного разу не говорив із Норою серйозно. У ставленні Торвальда до дружини показовим є також епізод, коли він веде Нору з маскараду відразу після тарантели, щоб "зберегти ефект", створений нею. Головне для Торвальда — щоб Нора "грала" за його правилами. Нора не виховує дітей, а грає з ними, ніби продовжуючи гратися ляльками; вона оточена майже іграшковими предметами (не випадково у першій дії п'єси Нора прикрашає різдвяну ялинку).

Птахів треба охороняти. Насамперед важливо не турбувати птахів, коли вони будують гнізда, висиджують пташенят.

Нікому не дозволяй брати в руки пташині яйця і пташенят. Запах людини відлякує дорослих птахів. Якщо вони покинуть гніздо, пташенята загинуть без батьківського піклування. Це має пам’ятати кожен, хто приходить навесні в ліс.

Взимку підгодовуй птахів, а наприкінці зими потурбуйся про житло для птахів, які прилетять навесні. Будиночки для них, які ви змайструєте з дорослим, до стовбура дерева не прибивайте, а міцно прив’яжіть мотузками або дротом.