Сколько человек заражено коронавирус

420 тысяч людей заболело корона вирусом

Объяснение:

1400

Объяснение:

Одна из прекраснейших легенд повествует о богоборце и защитнике людей Прометее, который похитил огонь с огонь с Олимпа и принес его в тростнике и научил смертных пользоваться им. Как гласят мифы, Зевс повелел Гефесту приковать Прометея к Кавказской скале, пробил ему грудь копьем, а огромный орел каждое утро прилетал клевать печень титана, он был Гераклом. И не сказание, а история свидетельствует о том, что в иных городах Эллады существовал культ Прометея, а в его честь проводились Прометейи - состязания бегунов с горящими факелами.

Фигура этого титана остается и ныне одним из самых ярких образов в Греческой мифологии. Выражение “прометеев огонь” означает стремление к высоким целям в борьбе со злом. Разве не тот же смысл вкладывали древние, когда около трех тысячелетий назад зажигали Олимпийский огонь в роще Альтиса?

Во время летнего солнцестояния участники соревнований и организаторы, паломники и болельщики воздавали почести богам, зажигая огонь на алтарях Олимпии. Победитель соревнований по бегу удостаивался почести зажечь огонь для жертвоприношения. В отблесках этого огня происходило соперничество атлетов, конкурс художников, заключалось соглашение о мире посланцами от городов и народов.

Вот почему была возобновлена традиция зажжения огня, а позднее и доставки его к месту проведения состязаний.

Среди олимпийских ритуалов особой эмоциональностью окрашена церемония зажжения огня в Олимпии и доставки его на главную арену игр. Это одна из традиций современного Олимпийского движения. За волнующим путешествием огня через страны, и даже - иногда- континенты, с телевидения могут наблюдать миллионы людей.

Впервые олимпийское пламя вспыхнуло на Амстердамском стадионе в первый день игр 1928 года. Это бесспорный факт. Однако до последнего времени большинство исследователей в области олимпийской истории не находят подтверждения тому, что этот огонь был доставлен, как велит традиция, эстафетой из Олимпии.

Начало факельным эстафетам, доставлявшим огонь из Олимпии в город летней Олимпиады, было положено в 1936 г. С тех пор церемонии открытия Олимпийских игр обогатились волнующим зрелищем зажжения на главном олимпийском стадионе огня от факела, пронесенного эстафетой. Бег факелоносцев - торжественный пролог Игр в течение более четырех десятилетий. 20 июня 1936 г. в Олимпии был зажжен огонь, совершивший затем 3075 километровый путь по дороге Греции, Болгарии, Югославии, Венгрии, Чехословакии и Германии. А в 1948 г. факел впервые совершил морское путешествие.

В 394 г. н. э. Римский император Феодосий 1 издал указ, запрещающий дальнейшее проведение Олимпийских игр. Император принял христианство и решил искоренить антихристианские игры, прославляющие языческих богов. И полторы тысячи лет игры не проводились. В последующие века спорт потерял то демократическое значение, которое придавали ему в Древней Греции. Надолго он стал привилегией “избранного” мошенничества, престал играть роль наиболее доступного средства общения между народами.

Объяснение:

ЗАПАХ ДУМКИ

Що таке справжні негаразди Лерой Кліві зрозумів, коли спрямував свій поштоліт-243 крізь неколонізоване зоряне скупчення Сергон. Раніше йому доводилося мати справу лише зі звичайними проблемами міжзоряного поштового перевізника: старий корабель, поїдені іржею труби, невивірені астронавігаційні прилади. Але цього разу, знімаючи параметри курсу, він зауважив, що в кораблі стає надто спекотно.

Кліві приречено зітхнув, увімкнув систему охолодження і зв’язався з поштмейстером Бази. Розмова відбувалася на межі досяжності радіозв’язку, і голос поштмейстера ледь пробивався крізь океан статичних розрядів.

— Знову проблеми, Кліві? — запитав він лиховісним тоном людини, яка сама складає графіки й свято в них вірить.

— Як вам сказати, — іронічно відповів Кліві. — Якщо не рахувати труби, прилади та комунікації, то можна вважати, що все гаразд, за винятком ізоляції та охолодження.

— Справді, ганьба, — сказав поштмейстер, раптом сповнений співчуттям. — Уявляю, як тобі там.

Кліві перемкнув на максимум регулятор охолодження, витер піт, який заливав очі, й подумав: поштмейстерові лише здається, що він уявляє, як почуваються його підлеглі.

— Хіба ж я раз у раз не клопочуся в уряді про нові кораблі? — Поштмейстер невесело розсміявся. — Схоже, вони вважають, що доставляти пошту можна на будь-якому кориті.

На даний момент Кліві мало цікавили проблеми поштмейстера. Попри те, що система охолодження працювала на повну потужність, корабель і надалі нагрівався.

— Зачекайте хвилину, — сказав Кліві і попрямував у хвостову частину корабля, звідки пашіло жаром.

Там він виявив, що три його цистерни заповнені не пальним, а пухирчастим розпеченим до білого шлаком. З четвертим баком та сама метаморфоза відбувалася прямо на очах.

Якусь мить Кліві ошелешено дивився на цистерни, тоді обернувся й кинувся до радіо.

— Пального не залишилося, — повідомив він. — Схоже, відбулася каталітична реакція. Казав я вам, що нам потрібні нові цистерни. Я сідаю на першу ж кисневу планету, яка трапиться.

Він дістав Аварійний довідник і переглянув матеріали про скупчення Сергон. У цій зоряній групі не було колоній, а решту подробиць пропонувалося шукати на карті кисневих світів. Що там було, окрім кисню, ніхто не знав. Кліві сподівався це з’ясувати, якщо тільки його корабель до того часу не розсиплеться.

— Сідаю на З-М-22, — прокричав він через тріск розрядів.

— Подбай, як слід, про пошту, — прокричав у відповідь поштмейстер. — Я негайно надсилаю корабель.

Кліві відповів, що він зробить з поштою — із усіма двадцятьма фунтами пошти. Однак поштмейстер до того часу вже вимкнув прийом.

Кліві вдало приземлився на З-М-22: винятково вдало, беручи до уваги той факт, що до його розпечених приладів неможливо було доторкнутися. Розм’яклі від перегріву труби скрутило вузлом, а поштова сумка на спині обмежувала рухи. Поштоліт-243 вплив у атмосферу, немов лебідь, але за п’ять метрів від поверхні двигуни відмовили, і він каменем упав на землю.