ОДНКНР Объясните, что значит «Все религии учат нравственному поведению»: 5. Назовите духовные ценности христианства: 6. Соотнести и заполните таблицу: 1) крещение Руси; 2) посредник между Богом и людьми; 3) пророк; 4) первый правитель Руси, принявший крещение. А) Владимир; Б) Ольга; В) Мухаммад; Г) Иисус. 7. Какие культовые сооружения связаны с христианством? А) синагога; Б) мечеть; В) церковь; Г) дацан. 8. Когда возникло христианство? А) I век н. э.; Б) VI – V до н. э.; В) VII век н. э.; Г) II тысячелетие до н. э. 10. Назовите культурные достижения ислама:

ПОРІВНЯННЯ ПЕЧОРІНА, ОНЄГІНА І БАЙРОНІЧНОГО ГЕРОЯ Порівняння Печоріна, Онєгіна і байронічного героя Євгеній Онєгін Пушкіна живе типовим для «золотої молоді» того часу життям: бали, ресторани, прогулянки Невським проспектом, відвідування театрів. Він виділяється із загальної маси аристократичної молоді. Автор підкреслює його «мріям відданість, дивність і різкий, холодний розум», честь, благородство душі. Онєгін не розчарувався у життя та інтересах світського товариства, йому імпонує політична та соціальна ситуація в Росії. Лермонтовський Печорін спочатку прагне світських задоволень, потім розчаровується в них, робить спробу зайнятися наукою, читати книги та байдужіє до всього. Герцен назвав Печоріна «молодшим братом Онєгіна». Печорін — це «Онєгін нашого часу, герой нашого часу»,— так сказав про нього Бєлінський. «Онєгін нудьгує, Печорін глибоко страждає.» Стан Печоріна є трагічнішим, він за натурою більш талановитий і чуттєвий. Це — сильна і вольова особистість, яка прагне діяльності. Та попри обдарованість і багатство духовних сил він, за його власним визнанням,— «моральний каліка». Його характер та поведінка сповнені протиріч. Протиріччя Печоріна, за визначенням Лермонтова,— «хвороба» покоління того часу. Печорін говорить: «Ціле моє життя було тільки ланцюгом сумних і невдалих протиріч серцю або розуму». З одного боку, Печорін — скептик, розчарована людина, з іншого,— у ньому є велике прагнення життя та діяльності. У ньому здоровий глузд бореться з почуттями, розумом і серцем. Свою увагу до жінок Печорін пояснює потребою честолюбства, але ми бачимо, що він здатний на глибоке кохання. За Онєгіним ми помічали те саме. Мета та сенс життя для Онєгіна мали свій філософський інтерес, але не стали основним питанням, як для Печоріна. Хто винен у тому, що Печорін перетворився в «розумну непотрібність», у «зайву людину»? Сам герой на запитання відповідає так: «У мені душа зіпсована світом», тобто світським товариством, у якому він жив і від якого утекти не зміг. «Моя безбарвна молодість протекла в боротьбі із собою та світом: кращі мої почуття, боячись насмішок, я ховав у глибині серця: вони там і померли.»У 20-ті роки ХІХ ст., роки Онєгіна, із дворянського вийшли декабристи. А Печорін — людина 30-х років, типовий герой свого часу.

ответ:Одним знойным утром по городу шёл путник. Он был нищим, голодным и обиженным на весь свет. Волоча ноги по раскалённой земле он думал только о своей ненависти к окружающим, презрительно взирая на проходящих мимо горожан, шугающихся его лохмотьев и злых глаз. И вот, сморенный жаром, выбившийся из  последних сил он рухнул под деревце - в тень, чтобы чуть отдышаться.

- Добого дня, путник - сказал чей-то приятный голос. Путник осклабился и рявкнул:

- Для кого-то добрый, а я нищ и умираю тут от жажды и жара, и ты ещё смеешь глумиться? - залитыми потом глазами он глянул на говорившего. То был бодрый старик, сидевший поодаль, в таких же лохмотьях, но со светящимися глазами и добродушной улыбкой. Путник поразился облику старца.

- Я вовсе не глумлюсь над тобой,о путник. Взгляни, какое ясное солнце и чистое небо у нас над головой? Разве можно желать чего-то ещё для счастья? Разве можно желать кому-то горя или зла?

Путник был так поражён, что не мог сказать ни слова, но он понял, что, для того, чтобы счастье поселилось в душе, нужно заметить это счастье вокруг себя.

Объяснение: