плз как называется наша милая родина?

Объяснение:

Россия

Канал — це найпростіший засіб передавання повідомлень. Він є циклічним буфе­ром, записування у який виконують за до одного процесу, а читання — за до іншого. У конкретний момент часу до каналу має доступ тільки один процес. Операційна система забезпечує синхронізацію згідно правилу: якщо про­цес намагається записувати в канал, у якому немає місця, або намагається зчита­ти більше даних, ніж поміщено в канал, він переходить у стан очікування.

Розрізняють безіменні та поіменовані канали.

До безіменних каналів немає доступу за до засобів іменування, тому процес не може відкрити вже наявний безіменний канал без його дескриптора. Це означає, що такий процес має отримати дескриптор каналу від процесу, що його, створив, а це можливо тільки для зв'язаних процесів.

До поіменованих каналів (named pipes) є доступ за іменем. Такому каналу мо­же відповідати, наприклад, файл у файловій системі, при цьому будь-який про­цес, який має доступ до цього файла, може обмінюватися даними через відповід­ний канал. Поіменовані канали реалізують непрямий обмін даними.

Обмін даними через канал може бути однобічним і двобічним.

Приклади використання поіменованих каналів будуть наведені в розділі 11, безіменних — у розділі 17.

Черги повідомлень

Іншою технологією асинхронного непрямого обміну даними є застосування черг повідомлень (message queues) [37, 52]. Для таких черг виділяють спеціальне місце в системній ділянці пам'яті ОС, доступне для застосувань користувача. Процеси можуть створювати нові черги, відсилати повідомлення в конкретну чергу й от­римувати їх звідти. Із чергою одночасно може працювати кілька процесів. Пові­домлення — це структури даних змінної довжини. Для того щоб процеси могли розрізняти адресовані їм повідомлення, кожному з них присвоюють тип. Відісла­не повідомлення залишається в черзі доти, поки не буде зчитане. Синхронізація під час роботи з чергами схожа на синхронізацію для каналів.

Сокети

Найрозповсюдженішим методом обміну повідомленнями є використання сокетів (sockets). Ця технологія насамперед призначена для організації мережного обмі­ну даними, але може бути використана й для взаємодії між процесами на одному комп'ютері (власне, мережну взаємодію можна розуміти як узагальнення IPC).

Сокет — це абстрактна кінцева точка з'єднання, через яку процес може відси­лати або отримувати повідомлення. Обмін даними між двома процесами здій­снюють через пару сокетів, по одному на кожен процес. Абстрактність сокету по­лягає в тому, що він приховує особливості реалізації передавання повідомлень — після того як сокет створений, робота з ним не залежить від технології передаван­ня даних, тому один і той самий код можна без великих змін використовувати для роботи із різними протоколами зв'язку.

Особливості протоколу передавання даних і формування адреси сокету ви­значає комунікаційний домен; його потрібно зазначати під час створення кожного сокету. Прикладами доменів можуть бути домен Інтернету (який задає протокол зв'язку на базі TCP/IP) і локальний домен або домен UNIX, що реалізує зв'язок із використанням імені файла (подібно до поіменованого каналу). Сокет можна ви­користовувати у поєднанні тільки з одним комунікаційним доменом. Адреса со­кету залежить від домену (наприклад, для сокетів домену UNIX такою адресою буде ім'я файла).

Объяснение:

По давньогрецькій міфології наймудріший з кентаврів Хірон, син бога Хроноса і богині Феміди, створив і першу модель небесної сфери. При цьому одне місце в Зодіаку він відвів для себе. Але його випередив підступний кентавр Кротос, що зайняв обманом його місце і стало сузір'я Стрільця. А самого Хірона бог Зевс перетворив після смерті в сузір'я Кентавра. От так і виявилося на небі цілих два кентаври. Злісного Стрільця боїться навіть сам Скорпіон, у який той цілиться.

Объяснение:

когда то писала такой же проект)