Техника плетения известна с давних времен, есть даже легенды о колесницах, плетеных из ротанга. Вполне закономерно предположить, что техника плетения возникла в разное время в долинах рек, где можно найти длинные гибкие ветки, тростник, бамбук, иву, камыш, тик, абака, ивовый куст мимбра, сезаль, а также где есть гибкие и достаточно длинные корни растений. Могут быть использованы также водоросли и конский волос.
Газеты и журналы – самый и дешевый материал, который зачастую мы выбрасываем. Технология плетения из газетных трубочек мало чем отличается от плетения из настоящей лозы. Именно поэтому газетные трубочки некоторые Мастера предпочитают называть не иначе как «газетная лоза».
Лозоплетение – это изготовление плетеных изделий из лозы. История лозоплетения уходит своими корнями в древность. Люди плели из камыша и ротанга (это длинная лиана, которая растет в тропиках), тростника и бамбука, ну, и, конечно же, из ивовой лозы.
На Руси было рас плетение корзинок из лозы. Каждый крестьянин мог похвастаться надежной корзиной, которую он сплел своими руками. Профессиональные корзинщики творили чудеса! Они выплетали корзинки из лозы любой сложности: большие и маленькие, круглые и прямоугольные, с плетением и сложным, овальные и конические, с крышками или без них грибное лукошко, хозяйственные корзины, дорожные сундуки, детские колыбели, посуда и плетеная мебель — украшали древний быт.
Изделия из лозы и сегодня являются украшением любого интерьера и также применяются в хозяйстве. Только вот мастеров лозоплетения сегодня гораздо меньше, чем в тогдашние времена.
Объяснение:
Нещодавно на уроках зарубіжної літератури ми познайомилися з віршами Р. Бернса та П. Шеллі. Я хочу поділитися враженнями від цих поезій.
Вірші шотландського поета Р. Бернса схожі на народні пісні. У них зображуються люди. Вони кохають і страждають, радіють і тужать мовою розповідають про своє життя.
У вірші "Моє серце в верховині" поет зображує любов до рідного краю:
Будь здорова, верховина, любий рідний край.
Честі й слави Батьківщино, вольності розмай!
Сила його почуття така, що де б не був поет, думкою він завжди лине на батьківщину. Всі його мрії про рідні гори. Любій верховині належать його серце і душа.
Хоч іду я на чужину, повернуся знов,
Моє серце в верховині і моя любов.
Р. Бернс любить не тільки чудові краєвиди своєї вітчизни, а й своїх співвітчизників. Вірш "Плач удови-верховинки" зворушливо розповідає про долю селянки. Вона була щаслива в рідній верховині з любим чоловіком.
На верховині я жила.
Гай-гай, зелений гай!
Яка щаслива я була,
Там був для мене рай.
Та щастя селянки скінчилося, коли її Дональд поліг у бою "проти ворожих зграй". І ось тепер вдова-верховинка ледве животіє.
Немає грошей і на хліб,
Хоч у труну лягай.
Р. Бернс усе своє життя сам змушений був тяжко працювати. Тому він щиро співчував усім знедоленим.
Прочитавши вірші англійського поета П. Шеллі "Я брат ваш — земле, океане, вітре!..", "Глянь! За містом сонце встало", "Я взяв його, до себе в дім приніс...", я зрозуміла, що цей поет любить природу, відчуває себе її часткою.
Поделитесь своими знаниями, ответьте на вопрос:
Прочитайте стихи Е. Весельевой. Грызуну везёт: Всё грызун грызёт; И зубы от грызения Растут - вот так везение!
ответ к вопросу по русскому языку: