На рисунке изображено распаханное поле недалеко от оврага. Правильно ли распахали поле? Объясни свой ответ

Василь Биков брав участь у Другій світовій війні і вважав обов'язком розповісти правду про неї. Письменник розповідав про свою зустріч з реальною полонянкою "в смугастій куртці і темній спідничці", яка шукала Івана: "Зрозуміло, Іванiв у нас було багато, але ні один з них не здався їй тим, кого вона розшукувала. Ми запитали, якого саме Івана вона шукає. Дівчина розповіла приблизно наступне: її звуть Джулія, вона італійка з Неаполя. Рік тому, влітку 44-го, під час бомбардування військового заводу вона втекла в Альпи, де зустріла російського військовополоненого. Кілька днів вони блукали в горах, голодні, без теплого одягу, перейшли гірський хребет і одного разу в туманний ранок напоролися на поліцейську засідку. Її схопили і знову кинули в табір, а що сталося з Іваном, вона не знає". Вісімнадцять років по тому письменник написав повість, яка мала кілька робочих назв. Одна з них – "Про що шумлять клени". У першій редакції повісті Іван убивав Джулію, не бажаючи віддати на поталу фашистам своє кохання.

отсутствие как высшая форма присутствия - звучит как оксюморон, но, тем не менее, утверждение истинно. часто люди из-за больших чувств хотят быть рядом с другим человеком. им мало того времени, которое они проводят вместе - нужно ещё больше. но тем самым человек не даёт другому возможность побыть наедине с собой, подумать о чём-то, да и просто перевести дух. иным словом, человек просто "съедает" всё время другого человека. поэтому, если дать возможность человеку побыть с собой, то таким образом ты дашь понять, что тебе этот человек небезразличен и ты действительно ценишь его личное пространство. именно поэтому отсутствие является высшей формой присутствия - ты можешь быть рядом морально, но не забывать о том, что человеку нужна свобода.