Модель политической социализации, в результате которой граждане становятся привержены определенным политическим группам и могут

Ось що про наш клімат говорить у 1918 році надзвичайно цікаве наукове видання “Природа и население Слободской Украины”: “Приходится слышать, что климат наших мест изменяется к худшему, что раньше, например, количество дождей было больше, чем теперь. Если говорить только о последнем столетии, за которое имеются совершенно точные записи, то можно определенно сказать, что в наших местах количество дождей заметно не изменилось. Но вместе с тем оказывается, что количество дождей как бы волнообразно колеблется: бывает ряд лет дождливых, которые сменяются годами сухими, за ними опять идут дождливые. Дождливые годы: 1815, 1845, 1878-1880, 1913-1915. Годы сухие: 1825-1830, 1860, 1893-1895.”

Що ж, спробуємо за різноманітними літописами, хроніками, мемуарами, спеціальними дослідженнями та давніх віків хоча б фрагментарно оглянути цю цікаву проблему стосовно всього минулого тисячоліття. Як видно з історичних джерел, клімат всієї України, протягом X-XXст. значно змінювався. В окремі періоди ці зміни були яскраво вираженими, різкими, тривалими та надзвичайно інтенсивними.

Объяснение:

включає в себе усю творчість давньогрецьких поетів, істориків, філософів, ораторів та інших аж до кінця історії Стародавньої Греції, також вона найдавніша з національних літератур Європи. Вона виникла на основі фольклору грецьких народностей. Виникнення літератури пов'язане із розпадом родових зв'язків всередині полісної громади і підвищенням особистої самосвідомості індивіда, яке ще не переходить у відокремлення від колективу.

Крайніми межами історії давньогрецької літератури визначають 11 століття до н. е., коли склалися численні оповіді про героїв Троянської війни, і першу половину 6 століття н. е., коли за розпорядженням імператора Юстиніана 529 року були закриті філософські школи в Афінах. У цьому проміжку часу розрізняють два періоди:

перший — від зародження літератури до 3 століття до н. е., переважно творчий період;

другий — від початку александрійської вченості до Юстиніана, переважно час вивчення колишньої літератури і засвоєння давньогрецької освіченості іншими народностями.