Коля всегда сидит за одной партой с Витей или с Серёжей. Могут ли Витя и Серёжа сидеть за одной партой, если все три

решение к заданию по математике
 

Мировоззрение — относительно автономная и устойчивая система внутренних детерминант жизнедеятельности человека, которая во многом зависит от обыденного наличного опыта человека, будучи связанной с потребностями, целями, интересами, с его окружением. Вместе с тем, оно предполагает образ «мира как целого», что достигается при возможности «возвышения» над обыденностью повседневного существования и при выходе в сферу всеобщности. То есть мировоззрение по сути своей метафизично. Оно предстаёт в виде целостной, многоуровневой, сложно организованной системы социальных установок, обладающей фундаментальными для жизнедеятельности личности функциями. В системе мировоззрения сочетаются воедино мысли и чувства, побуждение (воление) и действие, сознательное и бессознательное, слово и дело, объективное и субъективное. Идеи и идеалы лишь завершают, рационализируют, интегрируют мировоззрение, придают ему осознанный характер. Система мировоззрения как социальное «ядро» личности обусловливает её целостность, ответственность, рациональную и адекватную ориентацию в обществе 

Закоханим допомагають з’‎єднатися слуги Ніколь і Ков’‎єль, які представляють народні типи. Весела й гостра на язик Ніколь і винахідливий та кмітливий Ков’‎єль втілюють позитивне, природне, гуманне начало. Ці образи протиставлені егоїзму буржуазії та ницості дворянства. Слуги висловлюють розумні, тверезі оцінки подій та людей, вони активніші від своїх хазяїв. Без витівки, яку придумав Ков’‎єль, Люсіль і Клеонт не змогли б одружитися. Те, що всю «режисуру» розіграшу автор віддає Ков’‎єлю, підкреслює глибоку віру Мольєра в народ, у його розум і творчі можливості, у здатність відновити справедливість.

Хоча в кожному з персонажів підкреслюється якась одна риса, не можна не помітити, що Мольєр у п’‎єсі «Міщанин-шляхтич» прагнув до багатогранності зображення людських характерів (так, Журден — утілення не тільки гіпертрофованого марнолюбства, а й наївності, невігластва, практичності тощо). Ця неоднозначність образів була новим кроком у розвитку жанру класицистичної комедії.