Тема кахання у аповсеци Дзикае паляванне караля стаха

Объяснение:

Равноапостольная Ольга родилась в Псовской земле. Она родилась в языческой семье в селении Вытубы неподолеку от Пскова, стоящем на реке Великой. Богомудрой, мудрейшей в роде называют святую княгиню древние авторы, и именно чистота была той доброй почвой, на которой принесли такой богатый плод семена христианской веры.

Святая Ольга отличалась и внешней, телесной красотой. Когда ее увидел во время охоты в северных лесах будущий Киевский князь Игорь, он воспылал к ней нечистой похотью и стал склонять ее к плотскому греху. Однако мудрая и целомудренная девица стала вразумлять князя не быть рабом своих страстей.

Когда Игорь утвердился в Киеве, он решил выбрать себе жену среди самых красивых девушек княжества. Но ни одна из них не пришлась ему по сердцу. Тогда он вспомнил об Ольге и послал за ней своего опекуна и родственника князя Олега. В 903 году святая Ольга стала женой князя Игоря. С 912 года, после смерти князя Олега, Игорь стал править в Киеве единовластно. Он успешно осуществил несколько военных походов. В 945 году князь Игорь был убит древлянами. Боясь мести за убийство Киевского князя и желая укрепить свое положение, древляне отправили послов к княгине Ольге, предлагая ей вступить в брак со своим правителем Малом. Но Ольга, тогда еще язычница, отвергла предложение древлян. Хитростью заманив в Киев старейшин и всех знатных мужей древлян, она мучительной смертью отомстила им за смерть мужа. Ольга еще неоднократно мстила древлянам, пока они не покорились Киеву, а их столица Коростень не была до тла сожжена. Как язычница, она не могла взойти тогда до заповеди о прощении и любви ко врагам.

После смерти князя Игоря она успешно управляла государством и укрепила власть Киевского великого князя. Великая княгиня объезжала Русскую землю с целью упорядочения гражданской и хозяйственной жизни народа. При ней Русская земля была разделена на области, или волости, во многих местах она поставила погосты, ставшие административными и судебными центрами. Богомудрая Ольга вошла в историю и как великая созидательница культуры Киевской Руси. Она решительно отказалась от вторичного брака, сохраняя великокняжеский престол для подраставшего сына Святослава. Много трудов приложила святая княгиня Ольга для укрепления обороны страны. Ко времени правления Ольги историки относят установление первых государственных границ России— на западе, с Польшей.

Ко Христу святая Ольга шла через поиски Истины, ища удовлетворения для своего пытливого ума; древний автор называет ее «богоизбранной рачительницей премудрости». Преподобный Нестор-летописец повествует: «Блаженная Ольга с малых лет искала мудрости, что есть самое лучшее в свете этом, и нашла многоценный жемчуг— Христа».

В 955 году княгиня отправилась в Константинополь, где была с почетом принята императором Константином VII Багрянородным (913—959) и Патриархом Феофилактом (933 — 956). По свидетельству летописи, вскоре она приняла святое Крещение с именем Елена— в честь святой равноапостольной царицы Елены (1327; память 21 мая). Восприемником ее стал сам император Константин. Патриарх Феофилакт наставил русскую княгиню в истинах Православной веры и дал ей заповеди о сохранении церковного Устава, о молитве, посте, милостыне, соблюдении чистоты. «Она же, наклонив голову, стояла, внимая учению, как губка напояемая »,— пишет преподобный Нестор. Святая Ольга вернулась в Киев, взяв с собой святой крест, иконы, Богослужебные книги. Здесь началось ее апостольское служение. Она привела ко Христу и святому Крещению многих киевлян, предпринимала попытки повлиять на сына, убежденного язычника, малодушно боявшегося осуждения дружины. Но князь Святослав остался глух к призывам матери. Не принуждая сына, святая Ольга молилась со смирением: «Воля Божья да будет. Аще Бог хощет помиловати рода моего и земле русския, да возложит им на сердце обратитися к Богу, яко же и мне Бог дарова». Святая Ольга построила в Киеве, на могиле князя Аскольда, храм во имя Святителя Николая, заложила деревянный храм во имя Святой Софии Премудрости Божией.

Через 19 лет внук святой княгини Ольги святой равноапостольный великий князь Владимир принял Крещение. Он построил в Киеве каменный храм в честь Пресвятой Богородицы.

Людське життя непередбачуване і швидкоплинне. Кожен з нас коли-небудь замислювався, чого ж він хоче досягти у житті. І найперша відповідь, яка приходить – хочу бути щасливим.

Та що ж таке щастя? Багато хто мріє про успішне життя, кар`єру, сім`ю, злагоду і довір`я… Та немало людей прагнуть просто грошей, багатства і влади – це також їхній вибір, і він має право на існування. Як на мене, щастя – це коли в тебе велика родина, лад і добробут у ній, твої близькі живі і здорові… Ось таке повинно бути щастя. Саме про нього я мрію.

Сенс людського життя, призначення людин на землі, її морально-етичний вибір – ці всі питання хвилюють кожного з нас. Ми всі робимо вибір. Для багатьох мрії так і залишаються мріями. Але ж над ними треба працювати, щоб вони втілилися у життя, а не загубилися у часовому просторі. У мене також є мрія, чи, можливо, мета у житті, до якої я прагну. Полягає вона у тому, щоб отримати гарну освіту, влаштуватися на хорошу роботу, створити власну родину і, нарешті, відреставрувати будинок, у якому я народилася і пройшло моє дитинство.

Не буду говорити, що не хочу багатства чи визнання. Кожен з нас мріє про краще життя. Але не хочу, щоб вони стали моєю єдиною життєвою метою. Адже найголвніше – залишатися людиною. Людиною, яка вміє співпереживати і співчувати, яка може безкорисливо до ншому. Також призначення людської істоти я вбачаю в тому,б щоб розвиватися. Звичайно, ми отримуємо освіту, але на цьому не слід зупинятися. Освіту треба продовжувати у вищих навчальних закладах, займатися самоосвітою. Недарма кажуть, що навчатися ніколи не пізно.

Але річ не лише в освіті. Я вважаю, що розвиватися потрібно і в інших галузях життя, мабуть, в усіх. Читати книжки класиків і сучасних авторів, слухати різну музику, знайти своє хоббі, адже воно також допомагає відкрити у собі щось нове, чомусь навчитися. Навіть у роботі за своєю спеціальністю необхідно вдосконалюватися. Недарма вчителів, медиків та фармацевтів кожні п`ять рокі відправляють на курси підвищення кваліфікації – так вони дізнаються про щось нове у своїй професії, поглиблюють і вдосконалюють свої знання. Як кажуть, немає межі досконалості…

Ще я, як і кожен громадянин нашої держави, мрію про мир і спокій у ній. Хочу, щоб моя країна була успішною і процвітаючою і буду намагатися прикласти до цьго всі зусилля. Адже я не усвідомлюю себе без моєї Батьківщини, і все, чого я хочу досягти у житті, пов`язане з нею.

Тож я прагну, щоб світ, у якому я живу, став кращим, прагну самореалізуватися та самовдосконалитися, знайти своє місце у ньому.