Это лёгкий во не куда девать балы и так их вам дам Во мама купила 2 яблока Маша съела 1 сколько осталось?

Осталось - 1 яблоко.

Объяснение: Мама купила - 2 яблока.

Маша съела - 1 яблоко.

Сколько осталось? :

1) 2 - 1 = 1 яблоко - осталось

Постімпресіонізм

(фр. postimpressionisme, від лат. post – після та імпресіонізм).

Під цим терміном об’єднують творчість ряду художників (переважно французьких), що працювали з 80-тих років XIX ст. до початку XX ст.

Вперше цей термін застосував англійський критик Роджер Фрай для означення різних напрямів у мистецтві Франції з 1880 до 1905 р. Це було своєрідною реакцією на імпресіонізм.

Початок постімпресіонізму – криза імпресіонізму в кінці XIX ст. Тоді, в 1886 році, відбулася остання виставка імпресіоністів, де були вперше показані твори постімпресіоністів. Тоді ж був опублікований «Маніфест символізму» французького поета Жана Мореаса.

Деякий час імпресіонізм та постімпресіонізм (попри свою назву), існують паралельно.

               Видатні представники: Вінсент Ван Гог, Поль Сезанн, Поль Гоген.

Майже всі вони починали як імпресіоністи, але пізніше відійшли від цього і створили кожен свою власну манеру живопису. При цьому не утворюється спільної творчої групи. Вони працювали окремо. Поль Сезанн жив у провінції, Поль Гоген взагалі покинув Францію та поїхав на Таїті. Пробував всіх об’єднати лише Ван Гог, але це йому так і не вдалося.

Постімпресіонізм містить різні творчі системи і техніки, що об’єднуються лиш тим, що вони відштовхувалися від імпресіонізму. Творчість цих художників вплинула на подальший розвиток образотворчого мистецтва. Їхня діяльність заклали основу для багатьох тенденцій мистецтва ХХ ст.  

Художники використовували відкриття імпресіоністів у області кольору, композиції, техніки живопису, роздільного мазку та ін.

Майстри постімпресіонізму шукали більш співзвучні для епохи засоби виразності:

·         Сера вивчав проблеми сприйняття світла і кольору;

·         Сезанн цікавився стійкими закономірностями кольорових поєднань та форм;

·         Гоген створив так званий "синтетизм";

·         Ван Гог будує свої твори на яскравій кольоровій гаммі, виразному малюнку і вільних композиційних рішеннях.

На відміну від імпресіоністів – прагнуть втілити не короткі миті, а більш тривалі стани життя.

Застосовують декоративну стилізацію.

Предмети на їхніх картинах лише ззовні нагадують те як вони виглядають в реальності, але не ідентичні їм. Вони перетворюються митцем. Колір, лінії, форми стають засобами для передачі індивідуальності художника, його почуттів та думок.

Для цього об’єкт розкладався на складові частини, які ретельно вивчалися. Потім художник видозмінює їх. Подібний ефект досягався за до техніки грубого мазка.

П. Гоген, порівнюючи мистецтво з дзеркалом, стверджував, що в його творах відбивається не зовнішній вигляд фігур, що зображаються, а духовний стан художника. Тобто, тепер метою стає самовираження, а не наслідування природі. П. Сезанн називав своє мистецтво «роздумами з пензлем в руках». Постімпресіоністи хотіли повернути мистецтву те, від чого відмовилися імпресіоністи – зміст, роздуми, відновити зв’язки з художніми традиціями минулого, в тому числі класичними.

При цьому художники послідовно відмовляються як від ідей імпресіоністів, так і від канонів академічного мистецтва.

Постімпресіоністи випередили свій час і сучасники не розуміли творчості більшості з них. Як правило вони помирали в скруті і визнання приходило до них після смерті.

В ноябре 2008 г. Правительством РФ был принят документ о стратегии развития транспорта до 2030 года, где констатировалось, что российская экономика, в том числе и транспорта, оказалась также в мировом финансовом кризисе, требующего системного выбора, характер и качество которого определяются в следующем:

1) усиление глобальной и региональной конкуренции;

2) необходимость использования нанотехнологий в перевозочных процессах;

3) необходимость создания региональных транспортных союзов, обеспечивающих контроль за качеством оказываемых транспортных услуг;

4) обеспечение сильных транспортных позиций по видам сообщений на основе создания транспортных центров;

5) отказ от системы квот на транспортные услуги, а также от тарифных и других ограничений со стороны государства, которые должны заменить нормативно-правовые документы, что подчеркивает доктор технических наук, профессор МАДИ Л.Б. Миротин [1];

6) в качестве ограничений по оказанию качественных транспортных услуг должны выступать нормативные уровни обеспечения безопасности перевозок и охраны окружающей среды.

В настоящее время автомобильный транспорт обеспечивает 77% от общего объёма грузоперевозок (6,7 млрд тонн в год) и 60% пассажирских перевозок (26,8 млрд пасс. в год). Как следствие, возрастает доля перевозок личным автотранспортом в общем объёме пассажирских перевозок (в городах она достигает 20%).

Такие показатели, как уровень обеспечения транспортной подвижности и уровень транспортной доступности, становятся важнейшими показателями качества жизни населения, особенно в крупных и крупнейших городах России, где проживает более трети населения страны и сосредоточено более половины её автомобильного парка. Рост объёмов автомобильных перевозок и дорожного движения, происходит в условиях отставания темпов развития дорожной инфраструктуры.