Какое новое средство передвижения для знати стало популярным в XVII в.?

ответ - кареты

основні фактори виробництва в маржинальній теорії:

природні ресурси; праця; капітал; підприємництво; науково-технічний фактор.

природний фактор

у природному факторі втілюються природні умови, в яких протікають виробничі процеси. як джерела сировини і енергії, корисні копалини, земля, вода, повітря, рослинний і тваринний світ. будучи фактором виробництва, природне середовище дозволяє використовувати при виготовленні продукту природні багатства, що слугують сировинним матеріалом. все різноманіття матеріальних продуктів виробляється на основі такої сировини.

енергетичною основою виробництва служать земля і сонце. одночасно планета стає виробничим майданчиком, на якій можна побачити засоби виробництва, де трудяться працівники.

одним з найбільш унікальних ресурсів в даний час стала земля, адже її пропозиція обмежена. цей вид матеріальних умов виробництва являє собою територію, де є природні ресурси і корисні копалини. корисність земельного ресурсу оцінюється її здатністю бути придатною до проведення землеробських робіт і до біологічного відтворення.

природний фактор виступає в тріаді як пасивного компонента. однак в ході перетворень об’єкти природи переходять в основні засоби виробництва і поступово знаходять активну роль. у деяких факторних економічних моделях природний фактор враховується в неявній формі, що аж ніяк не зменшує ступінь його впливу на виробничі процеси.

трудовий фактор

праця представлена в ряді чинників виробництва в якості елемента, який покликаний ініціювати виробничий процес. дана категорія представлена працею працівників, які безпосередньо беруть участь у створенні благ. у понятті «праця» при цьому втілюється різноманітне число видів діяльності, яка спрямовує виробництво і є його на всіх етапах. праця складається в безпосередній участі людини в перетворенні ресурсів (енергії, речовини, інформації). люди вносять вклад в процес виробництва, витрачаючи фізичні та розумові зусилля. свою працю привносять в виробничий процес всі його учасники, кожна форма праці в кінцевому підсумку впливає на результат.

у макроекономічних моделях, які використовують ресурсний підхід, при розгляді основних факторів виробництва часто виділяють не працю як таку, а трудові ресурси, тобто працездатне населення або загальну чисельність тих, хто зайнятий у виробничій діяльності. важливо розуміти, що трудовий фактор проявляється в тому числі і в якості праці, в його ефективності, у трудовій віддачі.

праця – найбільш важлива економічна категорія, оскільки її витрати визначають ефективність усталеною організації виробництва. через трудову діяльність людина активно впливає на предмет праці. інтенсивність трудового процесу впливає на трудомісткість і кількість часу, що витрачається на виготовлення продукту. ці дані дозволяють виявити проблеми, з якою стикається виробництво.

кількість робочої сили визначає інші економічні категорії – рівень безробіття і зайнятість. структура робочої сили включає в себе всіх людей, що так чи інакше беруть участь у виробництві відповідно до своїх трудових навичок. людська діяльність має особливість: робоча сила формується роками, вона вимагає безперервного відновлення. для успішної трудової діяльності працівник повинен підтримувати корисні навички і завжди бути в потрібній фізичній формі.

вот ссылка на сайт, там остальная информация на эту тему-

Симфония была в основном написана Бетховеном в 1799—1800 гг.,Симфония написана для 2 флейт, 2 гобоев, 2 кларнетов в строе C и D, 2 фаготов, 2 валторн в C и F, 2 труб в C, литавр и стандартного состава струнных. Симфония состоит из четырех частей:Adagio molto — Allegro con brio;Andante cantabile con moto;Menuetto (Scherzo): Allegro molto e vivace;Adagio — Allegro molto e vivace.

Первая часть

12-тактное вступление воспринимается зачастую как музыкальная шутка, которая, в действительности, может быть результатом бетховеновских музыкальных экспериментов: она состоит из последовательности аккордов в различных тональностях, отчего слушатель осознает настоящую тональность произведения лишь постепенно. Этот прием, объективно очень интересный и новаторский на тот момент, натолкнулся на непонимание критиков и большей части аудитории: «… такое начало непригодно для открытия большого концерта в многолюдном оперном театре». Темой первой части является шеститактовая фраза, очень удачно, в моцартовской манере, разрабатываемая автором.

Вторая часть

Эта часть исполняется значительно быстрее, по сравнению с обычным темпом анданте, и ближе, в этом отношении, к moderato. Она начинается с нежной мелодии, которую выводят вторые скрипки, к которым постепенно добавляются другие инструменты. Затем эта тема, которую композитор мастерски разрабатывает фугой (прием фугато), чередуется с другой, более светлой и беззаботной, мелодией. Тональность andante — фа мажор, субдоминанта основной тональности произведения, до мажор. Во второй части особо интересен аккомпанемент литавр piano, позднее ставший заурядным приемом, но появившийся впервые лишь у Бетховена.

Третья часть

Озаглавленная как menuetto (который является стандартной «танцевальной», третьей частью в симфониях Моцарта и Гайдна) эта часть в действительности представляет собой намного более живое по темпу scherzo (ит. шутка). В этой перемене заключается основное новаторское содержание симфонии.

Четвертая часть

Начинается неполными гаммами C major, которые исполняются в медленном темпе, сперва лишь три ноты, затем четыре, пять, шесть и наконец полная гамма из семи нот, сыгранная в два раза быстрее, знаменует собой настоящее начало финальной части.

Подробнее - на -