Какой язык называли «латынью Востока»?

ответ - арабский

ответ:Это тема судьбы. От судьбы не уйдешь. Нельзя дразнить судьбу, сомневаться в ее власти над тобой.  

 

Повесть Пушкина «Выстрел» первоначально состояла из одной 1 -и главы. В таком виде она носила автобиографический характер: она содержит описание собственной дуэли Пушкина в Кишиневе с офицером Зубовым. Об этой дуэли рассказывают: «На поединок с Зубовым Пушкин явился с черешнями и завтракал ими, пока то стрелял. Зубов стрелял первый и не попал» . Пушкин ушел, не стреляя, но и не помирившись с Зубовым.  

 

Через два дня поэт приписал к 1-й главе вторую. В жизни выстрел остался за Пушкиным, а в повести за соперником. В жизни Пушкин отказался от выстрела, хотя не простил Зубова а в повести-Сильвио оставляет выстрел за собой, чтобы отомстить.  

 

Сюжет повести - поединок, история одной необыкновенной дуэли. Соответственным образом решена и ее композиция. Как и в поединке, в повести по существу двое участников: Сильвио и граф. Остальные персонажи (в первой части - офицер, оскорбивший Сильвио; во второй - жена графа) сколько-нибудь самостоятельной роли не играют, а лишь раскрытию характеров главных героев. Что касается еще одного персонажа, подполковника И. Л. П. , он же и основной рассказчик повести, то никакого участия в движении фабулы, в развитии действия он, как уже сказано, не принимает. Дуэль между Сильвио и графом необычна. Выстрелы противников не следуют один за другим, как это было положено, но, поскольку Сильвио отказался стрелять в момент дуэли, а граф оставил за ним право сделать ответный выстрел в любое время, отделены друг от друга целыми шестью годами..  

В повести «Выстрел» главный герой Сильвио пришел из уходящей эпохи романтизма. Это красивый сильный храбрый человек с цельным страстным характером и экзотическим нерусским именем, напоминающий загадочных и роковых героев романтических поэм Байрона и молодого Пушкина. Но ему приходится служить в армейском гусарском полку в скучной провинции, по-русски тяжело буянить, пить, играть в карты с не очень умными и образованными офицерами, стреляться на дуэлях, пока не встретился и вступил в неравную борьбу гордый Сильвио с красивым, богатым и знатным сослуживцем, которому было счастье во всем – службе, чинах, деньгах, картах, любви, даже на смертельном поединке. А у нищего и незнатного храбреца Сильвио было только великое, но мало для обычной жизни при искусство меткой стрельбы из пистолета. Вот оно, неравенство, приводящее к несчастью.  

И вот великий стрелок всю жизнь свою потратил на то, чтобы повернуть счастье к себе лицом, изменить свою судьбу, отомстить графу, отстоять свое первенство и достоинство. Он – одинокий романтик, и все его средства и методы эффектные, роковые, романтические: месть, отложенная дуэль, внезапное явление с пистолетами к счастливцу-графу, новый смертельный поединок и двойной выстрел в картину, красиво ставящий точку в этой истории. Достоинство свое Сильвио отстоял под пистолетом графа, переступил через свой трагический романтизм и великодушно простил врага.  

Но места в новой обыденной русской жизни этому экзотическому романтику уже нет, и Сильвио совершает последний свой героический поступок – участвует в освободительном восстании греков и погибает в битве с турками. Пушкин пародирует здесь обычную для того времени романтическую повесть, но история упорной борьбы смелого гордого человека за свое счастье и достоинство получилась весьма реалистическая и серьезная.

Промислові підприємства своїми стічними водами забруднюють водні басейни, сотні гектари родючих земель залишаються не використаними, внаслідок чого не одержано багато сільськогосподарської сировини, придатної для харчової та переробної промисловості.

Теплові електростанції, заводи, фабрики викидають в атмосферу тонни шкідливих газів. Вміст токсичних речовин у вихлопних газах автомобілів значно перевищує загальноприйняті норми. Ось таким повітрям змушені дихати люди, тварини, рослини. Недбайливе ставлення до землі, води, біосфери в цілому призвело до того, що рослинний і тваринний світ став також небезпечним для людини.

У організм людини з їжею і напоями надходить до 80% шкідливих речовин. До них належать сполуки, що утворилися в процесі технологічної та кулінарної обробки, харчові добавки, а також побічні забруднювачі. Останні діляться на дві основні групи: екзогенні та ендогенні. До екзогенних належать сполуки, які потрапили в харчові продукти із зовнішнього середовища. Наприклад, у рослинну продукцію – внаслідок застосування понаднормативних доз мінеральних добрив, пестицидів; у тваринницьку – стимуляторів росту тварин, антибіотиків. До цієї ж групи належать екстракти тари, технологічного обладнання, рештки дезінфікуючих або мийних засобів, промислових відходів тощо.

До другої групи відносять ендогенні речовини, що утворюються у сировині й продукції під дією хімічних і фізичних факторів, а також внаслідок взаємодії складових частин та екзогенних речовин.

Промислові викиди хімічних та радіоактивних відходів у навколишнє середовище спричиняють забруднення харчових продуктів; неправильне застосування пестицидів та хімічних добрив; використання недосконалої технології та обладнання при виробництві харчових продуктів і, як наслідок, потрапляння шкідливих домішок у кінцевий продукт або утворення шкідливих речовин під час виробничого процесу.

Забруднення харчових продуктів промислового походження – це складні органічні й металоорганічні речовини, які являють собою побічні продукти промислових, хімічних та інших процесів. У інших випадках шкідливі речовини з’являються внаслідок комплексної діяльності людини.

Забруднення, що потрапляють із навколишнього середовища, мають різну хімічну структуру. За фізичними властивостями – це стабільні та стійкі у навколишньому середовищі сполуки, які мають здатність до біокумуляці

Чужорідні забруднювачі, які потрапляють у людський організм з продуктами харчування високотоксичні. До них відносять:

металеві забруднення (ртуть, свинець, олово, цинк, мідь тощо);
радіонукліди;
пестициди;
нітрати, нітрити;
діоксини;
метаболіти мікроорганізмів, які розвиваються у харчових продуктах.
Шляхи міграції чужорідних сполук до продуктів харчування можуть бути різними (схема №1).

Забруднювачі харчових продуктів

Забруднення харчових продуктів важкими та рідкісними металами. Ртуть, свинець, миш’як, мідь, цинк, залізо Об’єднана комісія ФАО/ВОЗ по харчовому кодексу (Codex Alimentarius) включила в число компонентів, склад яких контролюється при міжнародній торгівлі продуктами харчування.

Ртуть належить до найпоширеніших у природі мікроелементів, вона легко утворює велику кількість органічних і неорганічних сполук, значна частина яких отруйна. Джерелами забруднення сільськогосподарських продуктів є пестициди, а морських та річкових – стоки целюлозної і паперової промисловості, а також хімічних підприємств. Якщо в деяких харчових продуктах вміст ртуті менший 60 мкг/кг, то у прісноводній рибі з незабруднених річок і водоймищ він становить від 100 до 200 мкг/кг маси тіла, а із забруднених – 500-700 мкг/кг. Випадки забруднення харчових продуктів ртуттю являються дуже рідкісними.

Відомо декілька випадків отруєння споживачів, наприклад, коли апельсини з Ізраїлю були оброблені металевою ртуттю палестинськими терористами в 1978 році. Ртуть погано абсорбується на продуктах і легко видаляється з їх поверхні.

Свинець відноситься до найбільш відомих отрут. Тепер практично всі харчові продукти, вода та інші об’єкти навколишнього середовища забруднені свинцем. Основними джерелами забруднення є двигуни внутрішнього згорання, в яких використовується пальне з присадкою тетраетилсвинцю, як антидетонуючого засобу. З відпрацьованих газів двигунів, свинець потрапляє на поверхню землі у вигляді пилу і забруднює навколишнє середовище. Середня кількість свинцю, який потрапляє в організм з харчовими продуктами, становить 250 – 300 мкг в день, з повітря надходить 90 мкг.

При обробці продуктів основним шляхом потрапляння свинцю є жерстяна банка, в яку зазвичай упаковують харчові вироби. Свинець потрапляє у продукт із свинцевого припою у швах банки. Встановлено, що біля 20% свинцю у щоденному раціоні людей поступає з консервованої продукції, в тому числі від 13 до 14% з припою, а 6-7% – з самого продукту.