Наблюдатель рассматривает сквозь стеклянную призму черную черту на белой бумаге. Что видит наблюдатель?

Спектральную полосу

Відповідь:

Програма партії містила вимоги: демократизації політичного життя в Австро-Угорщині з використанням легальних парламентських засобів; рівноправ'я українського і польського населення в Галичині; створення українського Коронного краю; запровадження прогресивного податку, захист інтересів селян (викуп великих земельних володінь і наділення селян землею).

Окрім того, у своїй програмі партія ставила завдання здобуття культурної, економічної та політичної самостійності українського народу, підтримки українського руху в Російській імперії, пробудження національної свідомості в українців Закарпаття, утворення з руської частини Галичини і Буковини однієї національної провінції з власною адміністрацією і сеймом.

Пояснення:

Нещодавно на уроках зарубіжної літератури ми познайомилися з віршами Р. Бернса та П. Шеллі. Я хочу поділитися враженнями від цих поезій.

Вірші шотландського поета Р. Бернса схожі на народні пісні. У них зображуються люди. Вони кохають і страждають, радіють і тужать мовою розповідають про своє життя.

У вірші "Моє серце в верховині" поет зображує любов до рідного краю:

Будь здорова, верховина, любий рідний край.

Честі й слави Батьківщино, вольності розмай!

Сила його почуття така, що де б не був поет, думкою він завжди лине на батьківщину. Всі його мрії про рідні гори. Любій верховині належать його серце і душа.

Хоч іду я на чужину, повернуся знов,

Моє серце в верховині і моя любов.

Р. Бернс любить не тільки чудові краєвиди своєї вітчизни, а й своїх співвітчизників. Вірш "Плач удови-верховинки" зворушливо розповідає про долю селянки. Вона була щаслива в рідній верховині з любим чоловіком.

На верховині я жила.

Гай-гай, зелений гай!

Яка щаслива я була,

Там був для мене рай.

Та щастя селянки скінчилося, коли її Дональд поліг у бою "проти ворожих зграй". І ось тепер вдова-верховинка ледве животіє.

Немає грошей і на хліб,

Хоч у труну лягай.

Р. Бернс усе своє життя сам змушений був тяжко працювати. Тому він щиро співчував усім знедоленим.

Прочитавши вірші англійського поета П. Шеллі "Я брат ваш — земле, океане, вітре!..", "Глянь! За містом сонце встало", "Я взяв його, до себе в дім приніс...", я зрозуміла, що цей поет любить природу, відчуває себе її часткою.