Спиши название текста и его начало. В н*ч*ле зимы Многое изменилось в ж зни ж вотных с приходом зимы.

В начале зимы
Многое изменилось в жизни животных с приходом зимы. Жизнь животных в зимнее время замирает. Осенью все .подготовили для себя убежища, в которых теперь они живут. Колода не страшны для тепло одетых в свои шкурки: зайцев, белок, песцов, лисиц, волков, лосей. А некоторые просто засыпают: еноты, сурки, бурундуки, барсуки, медведи

Навруз
Это праздник тюркоязычных народов, который символизирует наступление весны, пробуждение природы и начало новой жизни. Он переводится как «новый день». В разных странах его написание и произношение могут различаться ‑ Наврез, Новруз, Навруз, Нуруз, Невруз, Наурыз и др. Праздник отмечается в день весеннего равноденствия (21 марта), когда весна окончательно вступает в свои права и наступает пора полевых работ.

Болгарский Трифон Зарезан
Трифон Зарезан — болгарский народный праздник виноградарей и виноделов. В день Святого Трифона, который почитается болгарами как покровитель работников «виноградного дела» и отмечается 14 февраля, проводится обряд первой обрезки лозы (по-болгарски «обрезка» – «зарязване», поэтому и Трифона называют Зарезан).

Объяснение:

1. Чим була зумовлена більш як столітня тривалість сторічної війни?
Очевидно, що Столітню війну (яка насправді тривала більше ста років) породив цілий комплекс причин. Одна з існуючих в той час проблем була типова для феодальних держав - труднощі при розмежуванні своїй території з сусідами. В даному випадку проблема виникла задовго до Столітньої війни. Ще в 11-му столітті герцог Нормандії Вільгельм Завойовник став королем Англії. Склалася парадоксальна ситуація: Вільгельм Завойовник як король Англії був монархом незалежної держави, рівним за статусом королю Франції, але як герцог Нормандії виявився васалом короля Франції. Згодом ситуація ще більше ускладнилася: герцоги нормандські підпорядкували собі графство Мен і частина графства Анжу. У 12-му столітті англійський король Генріх II одружився на Елеонорі Аквітанської і під владою Англії виявилася багата територія на південному заході Франції. По суті, відбувається спроба створити багатонаціональна держава з різними етнічними територіями - Англія претендує на Ірландію, Шотландію, Уельс, значну частину Франції. Починається боротьба за Аквітанію і Нормандію між французькими та англійськими королями. Французький історик Ж. Фав'є навіть стверджує, що Столітня війна - останній акт трьохсотрічної війни, що почалася за часів прекрасної герцогині Елеонори. У першій чверті 14-го сторіччя успіх був на боці Франції, якій вдалося домогтися в Аквітанії значних прав для французької корони. Між тим, для Англії багатолюдна і багата Аквітанія була надзвичайно важливою. Володіння нею не тільки підвищувало престиж англійських королів, але і, що важливо, приносило їм чимало грошей. М. Басовська зазначає, що до кінця 14-го століття Аквітанія приносила королям Англії майже такі ж доходи, як і сама метрополія. Деколи, королівська скарбниця отримувала гроші двічі. Так, був налагоджений експорт вин з Аквітанії в Англію. При цьому торговці платили як вивізне (при виїзді з Франції), так і ввізне (при доставці товару в Англії) мито. "Таким чином, англійська корона знайшла цінну економічну опору, якої гостро потребувала феодальна монархія в період активного зміцнення позицій центральної влади. Оскільки області на південно-заході Франції вважалися частиною домену англійського короля, надходження від них повністю належали короні. Це збільшувало для Плантагенетів важливість збереження континентальних володінь. Левова частка багатств Гасконі надходила в Англію". При цьому витрати були невеликі: Аквітанія була економічно розвиненою, а тісні економічні відносини породжували політичну лояльність - англійцям не потрібно тримати на південно-заході Франції великого війська. На ситуацію впливало і те, що населення Аквітанії відрізнялося культурною самобутністю і побоювалося повного злиття з Францією.