Урдвуилуиуоаиуцоаилциаов2иао

Эээвщпао

Объяснение:

Відповідь:

Літературний багаж. Пригадайте, що таке міф. Які уявлення давніх людей нро закономірності життя, світ і будову Всесвіту відобразилися у вивчених вами міфах? Пригадайте давньоіндійський міф про золоте яйце.

Однією з найдавніших священних книг людства є Веди. Ця пам’ятка словесності стала підґрунтям мистецтва, релігії та філософії Давньої Індії. А створили її нащадки племен, що вторглися до Індії приблизно в середині II тис. до н.е. й називали себе аріями (тобто «благородними», «гідними»).

Написано Веди давньоіндійською літературною мовою - санскритом, яка є одним із джерел європейських мов, зокрема й української. Тому неважко зрозуміти, що санскритське слово «veda» означає «знання», «мудрість», адже походить від кореня «vid», як і українське «відати», «знати».

Згідно з віруваннями індуїстів, Веди - це одкровення богів, які були «яснопочуті» святими мудрецями далекого минулого й усно, у поетичній формі, передавалися з покоління в покоління. Згодом їх було записано. На думку дослідників, укладання Вед відбувалося протягом XVI-V ст. до н.е. Однак через нетривкість матеріалу, на якому відтворювали священні тексти (для цього використовували деревну кору та

пальмове листя), найдавніші манускрипти1, що збереглися до нашого часу, датують XI ст.

До Вед входять чотири збірки (сам-хіти): «Рігведа» - збірка гімнів; «Самаведа» - збірка пісень; <Яджурведа» - збірка жертовних формул, описів ритуалів; «Атхарваведа» — збірка магічних формул і заклинань.

Усі складові священної книги важливі: щоб здобути прихильність богів, їх треба уславити, і щонайліпше в піснях; жертвопринесення з’єднує земний світ зі світом богів; і, звісно ж, треба знати заклинання, що до уникнути біди, хвороби, смерті. У цьому, власне, виявляється така особливість стародавньої літератури, як синкретичність -тобто неподільність, єдність різнорідних елементів.

Пояснення:

Крупнейшим экономическим центром оставалась Москва, где продавали все продукты сельскохозяйственного и промышленного производства — от изделий крестьянских промыслов до западноевропейских товаров. На всю страну славились иконописцы, занявшие целый иконный ряд на московском торгу. Ценилась продукция золотых и серебряных дел мастеров. Целые слободы заселяли кожевники, изготовлявшие обувь и конскую сбрую, ткачи-хамовники, кузнецы. Москва не только обзавелась мануфактурами, но и отстроила на Яузе первые мельницы для производства бумаги и пороха.
Из Европы в Московское государство морем и сухопутьем поставляли промышленные изделия, в основном предметы роскоши, оружие, ткани. В Архангельск и в приграничные города стекалась сельскохозяйственная продукция, идущая на экспорт: хлеб, пушнина, пенька, полотно, кожи, сало, поташ, воск. Для торговли с Россией иностранцы создавали специальные компании. Долгое время ведущие позиции на Российском рынке занимали английские купцы, объединённые в Московскую компанию. Эта компания ещё при Иване Грозном получила важные привилегии, которые вместе с опытностью и капиталами английских торговцев позволяла удерживать первенство.