Прикметники до образів лицаря Делоржа та дами Кунігунди з балади Й. Шиллера «Рукавичка»

1)Делорж:сміливий ,мужній ,джентельмен, гордий,рішучий.
2)Кунігунда:глузлива,розбещена,статна

Сказки и былины, в которых говорится о любви к Родине: “ Алёша Попович и Тугарин Змей”,”Про Добрыню Никитича и Змея Горыныча”, сказка-былина про Илью Муромца,” Как Илья поссорился с князем Владимиром”, “Микула Селянинович” и другие.  

В сказке “Алёша Попович и Тугарин Змей” рассказывается про  сына ростовского попа Алёшу. Он поехал вместе со своим другом поискать подвигов. Надели богатыри на себя богатырские доспехи, выехали в чистое поле. Доехали до камня, на котором было написано, что одна дорога ведёт в Муром, вторая идёт в Киев, третья лежит в Чернигов. Решили они ехать в Киев. Ночь провели в шатре возле Сафать-реки. Подошёл утром к ним нарядный калика, стал рассказывать, что видел Тугарина Змея. Переоделся Алёша в его платье и поехал на встречу со Змеем. Увидел Змей калику и закричал, что он бы Алёшу спалил и заколол. Алёша притворился, что не слышит Змея. Подъехал Тугарин поближе, Алёша палицей разбил ему голову. Упал Змей. Алёша надел его платье, и перепутали его со Змеем калика и брат его названный. Еким запустил в него палицу, свалился Алёша на землю, поняли они, что это богатырь. Напоили водой, ожил он.  Поехали они в Киев к князю, а там на пиру был Змей, который всё ел: и лебедей, и ковриги хлеба. Стал потом Алёша биться с Тугариным, сбил ему голову. Князь киевский взял его к себе на службу, и долго богатырь сражался с врагами князя.

Темой этой сказки является освобождение богатырём, который представляет собой русский народ, своей родной земли от вражеских сил в лице Тугарина

Кожен із нас користується різними повсякденними речами, які роблять наше життя легшим, а

іноді без них обійтися і зовсім неможливо. До таких речей належить і посуд. В умовах розвитку науково-

технічного прогресу люди прагнуть зробити своє життя більш екологічним, тому спробуємо дізнатися про

посуд із природних матеріалів (дерево, глина) та звернемося до витоків його виготовлення. Необхідно

систематизувати та узагальнити відомості про традиційний український посуд, зосередити увагу на

особливостях його застосування в Придніпровському регіоні.

Останнім часом і

в світі, і в Україні дедалі більшу увагу

приділяють екологічно чистим продуктам та

здоровому харчуванню. Однак, аби

споживати смачну їжу - не нашкодити

своєму здоров’ю, замало вибирати лише

корисні продукти. Не менш важливо

підібрати якісний посуд, який зробить страви

смачнішими та кориснішими.

Глиняний посуд у часи його використання українцями (в даному контексті обмежимося хронологічним періодом від кінця ХІХ – до першої половини ХХ століття), побутував як для повсякденного вжитку так і для здійснення обрядів під час свят. Взявши за основу останнє призначення, виокремлю його в умовну групу, яку назву «празниковий глиняний посуд». Цей посуд відрізняється від звичайного, повсякденного, часом використання, в окремих випадках – формами, декором чи окремими його елементами.