Прочитайте текст. Придумайте заголовок до нього. Складіть тези. Сформулюйте «рухомий рядок» для інформаційної телепередачі та її анонс. Найранішу епоху медіа започатковують усні комунікації. Їхню появу зумовила риторична традиція. Усне слово як засіб передавання інформації і впливу на масову аудиторію належить до комунікативних універсалій. Усна культура визначає специфіку інших медіа — насамперед театру, радіо, телебачення, телефону. Усними комунікаціями активно послуговуються освіта, релігія, політика, право. Згадаймо, що Христос та його послідовникипоширювали ідеї християнства по всьому світові за до усних комунікацій, живого слова проповідей. Або ж візьмемо для прикладу фольклор (перекази, легенди, казки, голосіння, замовляння, молитви), який упродовж століть силою усного слова виховував, навчав і розвивав особистість. Письмо, рукописна книга започаткували наступну епоху медіа. З винайденням і вдосконаленням письма з’явилася змога фіксувати звукове мовлення за до графічних знаків (літер алфавіту) на матеріальних носіях (пергаменті, папірусі), зберігати і передавати в часі й просторі інформацію. Поява рукописних книг (спочатку у вигляді сувоїв, а пізніше (прибл. у ІI — IV ст.) кодексів — складених навпіл і зшитих у формі зошита аркушів пергаменту), мала колосальне значення для розвитку освіти, науки, художньої літератури. Народження нової галактики (цілої космічної системи) — так образно названо третю епоху медіа завдяки винайденню книгодрукування в 1450 році. Це була епоха Йоганна Ґутенберга, винахідника техніки друкування книг за до друкарських шрифтів, які спочатку імітували рукописні літери. У XV ст. Європу охопив книжковий бум. За це століття з’явилося більше книг, ніж за все попереднє тисячоліття. Прикметно, що вже в 1491 році у Кракові слов’янський першодрукар Швайпольт Фіоль випустив кириличним шрифтом «Часословець» і «Осьмигласник». Справжніми книжковими шедеврами власне українського друкарства стали видані у Львові 1574 року знамениті «Апостол» і «Буквар». З друкованої книги беруть початок інші медіа — газети (італійське gazzetta) і журнал (фр. journal — щоденник) як види періодичних видань. Саме їх заведено називати прессою (фр. presse — друкарський верстат Регулярний вихід газет у Європі припадає на 20-ті рокиXVІІ ст. Щоправда, тодішні газети виходили невеликими накладами, бо розраховані були на заможних читачів. Перша українська газета «Український вісник» вийшла друком 1816 року в Харкові. Набагато раніше в другій половині XVІІ ст. на теренах України з’явилися часописи (журнали). Панування книги як медіа зумовило формування книжкової культури. З нею довгий час ототожнювали всю інформаційну культуру аж до появи радіо і телебачення. Проте з виходом на арену цих медіа книжка не зникла. Навпаки, нині вона функціонує не просто як медіа, а як соціокультурний феномен, пов’язаний із становленням націй-держав, стрімким розвиткомнауки, техніки, промисловості, цивілізаційним розвитком, трансформується в цифровий формат. З другої половини XX ст. розпочалася епоха телебачення після тріумфу кінематографа. Останній бере початок із фотографії, однак як технічний винахід свою історію він розпочав 1895 року — зі знаменитого сеансу братів Люмьєр. Кінематограф не стільки інформує аудиторію, скільки емоційно впливає на неї, захоплює її видовищем, навіює і збуджує екранними образами, дає повну ілюзію реальності. Значною мірою ці якості кіно переймає телебачення (від гр. tele — далеко, дослівно далеко бачити) як засіб, який передає на далекі відстані зображення динамічних об’єктів, одночасно відтворюючи звуки і зображення. Це створює ефект присутності, співучасті реципієнта в тому, що зображується на екрані. Телезображення відтворює і водночас інтерпретує дійсність. Тому повна об’єктивністьтелебачення така сама ілюзія, як і кіно. Включеність глядача в те, що відбувається на екрані, об’єднує їх у спільноту. Важливо, що телебачення силою свого впливу викликає співпереживання, вболівання за долю країни, людства. Усі ми відчуваємо на собі і небезпеки, що їх приховує телебачення. Йдеться про формування стереотипів поведінки, мовних штампів, стандартизацію мислення, надмірну розважальність і масовість. Переваги телебачення, так само, як і його небезпеки, перейняв Інтернет. Йому за доволі короткий відтинок часу (кілька десятиліть) вдалося сформувати нову епоху в медійній культурі, змінити сам характер міжособистісної та масової комунікації, створити новий інформаційний простір, вплинути на всі соціальні інститути (економіку, фінанси, право, управління, науку, освіту, культуру). Інтернет трансформував традиційні медіа (книгу, газету, журнал, кіно, радіо, телебачення, відео) і посприяв появі нових. ​