Как решаются проблемы определения объема и состава производимой продукции и распределения ресурсов между отраслями в странах с административно - командной и в странах с рыночной ?

Ринковий розподіл.    система ринкового розподілу дає ринку можливість визначити: що, як і для кого виробляти. ринок  - це засіб зведення разом покупців та продавців з метою визначення умов обміну. ресурси в багатьох країнах розподіляються за ринку. наприклад, україна є системою ринкового розподілу, який здійснюється за цін. для обмеженого товару (пшениця) кількість людей, які бажають його придбати за нульовою ціною, буде дуже великою. як же ринок, зводячи покупців та продавців, може вирішити цю проблему? покупці, розуміючи, що вони можуть залишитися без пшениці за умови, якщо вони запропонують нульову ціну, будуть пропонувати позитивні ціни, тобто ціни, які перевищують нуль. у міру зростання ціни деякі великі покупці відмовляться купувати пшеницю. продавці ладні будуть запропонувати більше пшениці за умови збільшення ціни. врешті-решт на ринку встановиться та ціна, за якою кількість покупців дорівнюватиме кількості продавців. отже, ринок розподіляє обмежені ресурсі поміж потенційних споживачів, регулюючи ціну, переконуючи покупців купувати й спонукаючи продавців продавати доти, доки їхня кількість не буде дорівнювати один одному. таким чином, ринковий розподіл має місце на тих ринках, де урядове регулювання мінімальне чи зовсім його немає.адміністративно-командний розподіл. альтернативним ринковому є адміністративно-командний або державний (урядовий) розподіл. ще до того, як сили ринку прийдуть до вирішення якихось економічних проблем, уряд сам поспішає вирішити: що, як і для кого виробляти. так, у колишньому срср держава й офіційні особи комуністичної партії використовували складну систему планування, щоб диктувати кожному підприємству: що треба виробити, як саме і для кого. ця економічна система була однією з тих, у якій держава за системи планування здійснює розподіл ресурсів.

За государственную собственность выступают в основном люди старшего возраста. молодежь выбирает частную собственность.   потому что, главный защитник частной собственности – это ее владелец. *индивидуальная частная фирма - это фирма, которая принадлежит одному человеку, хотя в ней могут быть заняты и наемные работники. такая форма собственности – это самый легкий способ организации делового предприятия. чтобы открыть индивидуальную фирму, необходимо получить лицензию. избрав такую форму бизнеса, владелец собственности работает на самого себя. он самостоятельно принимает решение - сколько часов в день работать, кого нанять, какие цены назначить, расширять ли свою деятельность или сокращать. владелец индивидуальной частной фирмы не обязан рассказывать о своих планах никому, кроме налоговой инспекции. он может открыть в банке счет, на который можно перечислять часть доходов.   если бы я стояла перед выбором, то я бы предпочтение отдала семейной собственности. контроль над нашей собственностью находился бы у семьи. мы бы построили небольшой спортивный «фитнес-хауз», т.к. в нашем городе он отсутствует. мои родители и старший брат – бывшие спортсмены, они бы были тренерами, а я хочу получить образование бухгалтера, чтобы вести бухгалтерский учет нашего совместного семейного предприятия. если наше предприятие расширится, то можем пригласить наемных работников в качестве тренеров.

Свойства денег: 1.        всеобщее признание 2.        стойкость, неизменность (стабильность) в обращении 3.        простая делимость 4.        ликвидность 5.        компактность     с появлением монеты общественно значимой стала информация, материальным носителем которой был кусочек металла.     закон коперника.грешема: дешевые деньги вытесняли дорогие из обращения   к концу xx века было добыто примерно 127 тысяч тонн золота = 1392,6 млрд. долл на 2002 год   мировой продукт составляет около  35 трлн. долл. 2002 год.   деньги – это  информация о том количестве стоимости,  которое  признают    агенты  в  конкретных сделках, связанных с товарами, услугами, а иной раз и с самими деньгами, рассматриваемыми как товар  особого рода