Державне регулювання ринкової економіки - це вплив держави на відтворювальні процеси в економіці за до прямого інвестування, правових та економічних важелів з метою орієнтації господарських суб'єктів і окремих громадян на досягнення цілей і пріоритетів державної соціально-економічної політики. Держава може виконувати свої функції впливу на економіку прямо (через фінансування розвитку державного сектора, науки, культури, освіти, соціального захисту населення), або непрямо (через систему правових та економічних регуляторів), надаючи їм можливість орієнтувати діяльність господарських суб'єктів в потрібному напрямку. За до правових регуляторів держава встановлює "правила гри" на ринку, а через систему економічних регуляторів - цілеспрямовано "налагоджує" ринковий механізм, щоб на його основі стимулювати або стримувати ділову активність у раціональних рамках.
Роль і сутність характеристики системи координування економіки визначають функції держави. Умовно всю багатогранну й різноспрямовану сукупність функцій державних органів можна умовно подати двома групами.
Перша група охоплює функції, що забезпечують функціонування ринкової системи в державі. Сюди варто віднести створені й підтримані правовою базою функції (захист прав і власності, законодавче регулювання взаємовідносин між споживачами, виробниками, найманими працівниками, підтримка громадського порядку, захист конкуренції тощо). Тут держава визначає певні правила "ринкової міри" і забезпечує їх дотримання.
Друга група функцій державних органів пов'язана з розвитком і перспективним станом економічної системи. Вона охоплює заходи, спрямовані на стабілізацію економічних процесів і забезпечення економічного зростання, соціальної справедливості.
інфляційних процесів, інфраструктури тощо. З усієї сукупності функцій держави виділимо найважливіші.
Найважливішою функцією державних органів є цільова функція, що передбачає постановку конкретних цілей у галузі економічного й соціального розвитку держави й визначення терміну їх реалізації. Цільова функція містить у собі низку цілей, поєднаних у єдину систему, що має певну ієрархічну структуру. Формування цільової функції є вельми складним процесом, що пов'язаний із виробленням стратегічних напрямків соціально-економічного розвитку, прийняттям відповідних рішень і виробленням механізму їх реалізації. Накреслюючи цільові функції, держава бере на себе не тільки те, що непідвладне ринковій системі. Найважливішим напрямом реалізації цільової функції є визначення пріоритетів економічного розвитку, підтримка конкурентного середовища тощо.
Стратегічною довготерміновою метою державного управління економікою перехідного періоду є підвищення добробуту її населення на основі створення й розвитку в межах унітарної держави соціально орієнтованої моделі економіки ринкового типу.
Спрямівну і координаційну функції забезпечують вибір шляхів досягнення поставлених цілей, збалансованість найважливіших економічних пропорцій та узгодження суперечливих взаємозв'язків суспільного поділу праці.
Стимуляційна функція пов'язана з активізацією рушійних сил розвитку суспільства. Вона реалізовується через систему різноманітних пільг (субсидій, дотацій, податків тощо), за до яких державні органи забезпечують просування економіки в заданому напрямі.
Контрольна функція припускає контроль з боку державних органів за дотриманням господарськими суб'єктами економічних і правових норм у процесі їхньої господарської діяльності. Найголовнішою складовою частиною контрольної функції є контроль за дотриманням найважливіших параметрів соціально-економічного розвитку держави. Державний контроль здійснюють через відповідні контрольні органи, а також через органи управління різного рівня.
В умовах реформування економіки особливе місце варто відвести такій функції держави як захист економічного порядку. Вона є опорною будь-якої господарської системи, але особливе значення має для ринкової економіки, що за своєю суттю базується на взаємовигідних угодах рівноправних партнерів, які мають свободу вибору.
Розглядаючи функції держави в регулюванні економіки, варто виокремити важливий аспект його діяльності - функціонування державної власності, тобто державний сектор економіки, що є основою реалізації функції держави.
Объяснение:
Поделитесь своими знаниями, ответьте на вопрос:
Численность населения составляет 700 тыс., человек, из которых 170 тыс., -дети, 200 тыс., - пенсионеры, 30 тыс., безработные и 11 тыс- занятые неполным рабочий день 1) численность трудо населения 2)численность занятого населения
Денежный мультипликатор - это коэффициент, который отображает соотношение между первичной эмиссией денег и конечным увеличением денежной массы в результате этой эмиссии.
Денежный мультипликатор или мультипликатор денежной базы-коэффициент, который показывает, во сколько раз увеличится (сократится) денежная масса при увеличении (сокращении) денежной базы на единицу. Как любой мультипликатор, он действует в обе стороны. Если центральный банк хочет увеличить денежную массу, он должен увеличть денежную базу, а если он хочет уменьшить предложение денег, то денежная база должна быть уменьшена.
Денежный мультипликатор – отношение предложения денег к денежной базе. m=MS/MB=(С+D)/(C+R), где МВ – денежная база, R – резервы, D – депозиты. Денежный мультипликатор показывает как изменяется предложение денег при увеличении денежной базы на единицу (денежная база – наличность, вне банковской системы, а также резервы коммерческих банков, хранящиеся в Центральном Банке) .
Механизм банковского мультипликатора связан со свободным резервом. Свободный резерв представляет собой совокупность ресурсов коммерческих банков.
Свободный резерв системы коммерческих банков складывав ется из свободных резервов отдельных коммерческих банков, поэтому от увеличения или уменьшения свободных резервов отдельных банков зависит величина свободного резерва всей системы:
СР = К + ПР + ЦК-ОЦР-Ао,
где СР — свободные резервы коммерческих банков;
К — капитал системы коммерческих банков;
ПР — привлеченные ресурсы системы коммерческих банков (средства на депозитных счетах) ;
ЦК — централизованный кредит, предоставляемый Центро-банком коммерческим банкам;
ОЦР — отчисления коммерческих банков в централизованный резерв Центробанка;
Ао — ресурсы, которые на данный момент уже вложены в активные операции коммерческих банков.
Несколько по-другому выглядит формула свободного резерве для отдельного банка:
СР = К + ПР + ЦК - ЦР ± МБК - А,
где К — капитал банка;
ПР — привлеченные банком ресурсы на депозитные счета;
ЦК — кредиты от Центрального банка;
ЦР — отчисления коммерческого банка в централизованный резерв;
МБК — межбанковский кредит;
А — вложения банка в активные операции.
Из всех вложений коммерческих банков в активные операции (А) только кредитные вложения создают новые депозиты т. е. выполняют эмиссионную функцию.
Важным свойством свободного резерва является постоянный переход его от распоряжения одного банка в распоряжение другого при совершении межбанковских расчетов. Величина свободного резерва в целом по системе банков отражает крайнюю границу их эмиссионных прав.
Право реализации свободного резерва банки стараются использовать быстрее, так как от этого зависит получение прибыли. В результате за определенный промежуток времени в банковской системе создается значительно большее количество денег на депозитных счетах, чем было образовано в результате первоначального увеличения свободного резерва.
Объяснение: