Y=9 моль одноатомного идеального газа при температуре т1=550 занимают объем v1=0.411 при давлении р=? . в излбарическом процессе газу сообщили количество теплоты q=? . при этом газом совершена работа а=-8.3кдж, приращение внутренней энергии u2-u1=-12.4кдж, конечная температура т2​

Эта произошла с девочкой светой, ученицей 7 класса, которая не любила и частенько не учила её. на одном белом и пушистом облаке, которое двигалось вместе с другими облаками по голубому небу, капли воды весело проводили время. они резвились, прыгали, играли и веселились. не выдержав равновесия, одна капелька воды упала на землю и, о, ужас… распалась на молекулы. молекулы разлетелись кто куда! а одна молекула попала к той самой девочке свете, которая не любила . света никак не могла заставить себя выучить урок по и в задумчивости рисовала красками пейзаж. деревья на её картине были тёмно-зелёными, небо – синим, а солнце – ярко-жёлтым. прыг-скок, наша молекула попала точно на картину: сначала на солнце… и оно стало бледно-жёлтым, потом на небо и оно стало бледно-голубым, а деревья светло - зелёными. что за чудеса! а молекула так развеселилась, и прыгала до тех пор, пока весь рисунок не исчез. света сначала испугалась таким таинственным превращениям, потом удивилась: «как же это произошло? ». а потом заинтересовалась и стала припоминать, что что-то такое рассказывала учитель на уроке, а она, как всегда не слушала и думала совсем о другом. света стала читать учебник и радостно закричала: «я поняла, это молекула воды проникла между молекулами краски и рисунок исчез. этот процесс называется диффузией». с тех пор света всегда слушала учителя и учила урок .

в одному з давньогрецьких трактатів описано дослід: «потрібно стати так, щоб плоске кільце, покладене на дно посудини, сховалося за її краєм. потім, не змінюючи положення очей, налити в посудину воду. світло заломиться на поверхні води,  і кільце стане видимим». такий «фокус» ви можете показати своїм друзям і зараз  (див. рис. 12.1), а от пояснити його зможете тільки після вивчення цього параграфа.

установлюємо закони заломлення світла

проведемо дослід (рис. 12.2). на плоску поверхню прозорого скляного півциліндра, закріпленого на оптичній шайбі, спрямуємо вузький пучок світла, — світло не тільки відіб’ється від  поверхні циліндра, але й частково пройде крізь  скло. отже, під час переходу з повітря в скло  напрямок поширення світла змінюється.

і зміну напрямку поширення світла на межі поділу двох середовищ називають заломленням світла.

кут у (гамма), утворений заломленим променем і перпендикуляром до межі поділу  двох середовищ, проведеним із точки падіння  променя, називають кутом заломлення.

провівши низку дослідів з оптичною шайбою, помітимо, що зі збільшенням кута  падіння кут заломлення теж збільшується,  а зі зменшенням кута падіння кут заломлення  зменшується (рис. 12.3). якщо ж світло падає  перпендикулярно до межі поділу двох середовищ (кут падіння а = 0), напрямок поширення світла не змінюється.

першу згадку про заломлення світла можна знайти в працях давньогрецького філософа арістотеля (iv ст. до н. який замислювався: «чому палиця у воді здається переламаною? ». а от закон, який кількісно описує  заломлення світла, був установлений лише в 1621 р. голландським природознавцем віллебрордом снелліусом (1580-1626).