Два шара выбрасываются одновременно из одной точки высокой башни со скоростями 10 м/с, лежащими в горизонтальной плоскости под углом 120 градусов относительно друг друга. определить расстояние между шарами через 2 с свободного падения. сопротивление воздуха не учитывать.

Так как шары выбрасываются из одной точки горизонтально, то по высоте они будут находиться на одном уровне. расстояние будет определяться в горизонтальной плоскости. по каждому направлению  x = vx*t = 10*2 = 20 м. получаем треугольник со сторонами 20 м углом между ними 120° и найти надо сторону против угла 120°. можно решить по теореме косинусов, а можно проще: l = 2x*cos 30° = 2*20*(√3/2) = 20√3 =  34,64102 м..

Сила тяжести увеличится в два раза Ft= mg, где Ft- сила тяжести, m – масса тела, g – ускорение свободного падения, константа, и равна 9,8 м/с

C ускорением свободного падения, ничего не произойдёт, так как данная величина (в вакууме) не зависит от массы тела.

Что касается времени, то с ним также ничего не произойдёт. V=gt , следовательно t=v/g.

В условиях идеального падения, падающие с одинаковой высоты тела, достигают поверхности Земли, обладая одинаковыми скоростями и затрачивая на падение одинаковое время.

 Плавання суден. Повітроплавання.

 

Судна, які плавають по річках, озерах, морях і океанах, збудовано з різних матеріалів неоднакової густини. Корпус суден звичайно виготовляють із сталевих листів. Усі внутрішні кріплення, що надають суднам міцності, теж ви­готовляють з металів. Побудова суден потребує десятків інших матеріалів, що мають порівняно з водою як більшу, так і меншу густину. Завдяки ж чому судна тримаються на воді, беруть на борт і перевозять великі вантажі?

Тіло витіс­няє своєю підводною частиною стільки води, що вага цієї води дорівнює вазі тіла в повітрі. Це справедливо й для будь-якого судна.

 

 Вага води, яку витісняє підводна час­тина судна, дорівнює вазі судна з вантажем у повітрі  силі тяжіння, що діє на судно з вантажем.

 

Глибину, на яку судно занурюється у воду, називають осадкою. Найбільша допустима осадка позначена на кор­пусі судна червоною лінією, яку називають ватерлінією (від голландського слова ватер — вода).

  

 

Вага витісненої судном води при зануренні до ватерлінії, що дорівнює силі тяжіння, яка діє на судно з вантажем, на­зивається водотоннажністю судна.

Якщо від водотоннажності відняти вагу самого судна, то дістанемо вантажність цього судна. Вантажність показує вагу вантажу, який перевозить судно.

З давніх-давен люди мріяли про можливість літати над хмарами, плавати в повітряному океані, як вони плавали морем.

Для повітроплавання використовували повітряні кулі. Щоб куля піднімалася у повітрі, її треба наповнити газом, який має густину меншу, ніж густина повітря.

Це може бути, наприклад; водень, гелій ,або нагріте по­вітря. Перші повітряні кулі наповнювали  нагрітим повітрям; застосовують такі кулі й тепер у наукових експедиціях, для фотографування поверхні землі і моря, скупчення тварин. Зручні вони тим, що температуру повітря в них, а отже, і виштовхувальну силу можна регулювати за до га­зового пальника, розміщеного під отвором у нижній частині кулі. Можна підібрати таку температуру, при якій вага кулі і кабіни дорівнюватиме виштовхувальній силі, тоді куля зависає в повітрі і з неї легко проводити .

Повітряна куля не тільки сама піднімається в повітрі, а й може підняти деякий вантаж: оболонку кулі, кабіну, лю­дей і прилади. Набагато простіше здійснювати підйом і спуск кулі, яку заповнено гарячим повітрям. Щоб куля піднялася вище, досить сильніше нагріти повітря в ній, збільшивши полум'я пальника. При зменшенні полум'я температура повітря в кулі знижується, і куля опускається.

Під час піднімання кулі вгору архімедова сила, яка діє на неї, зменшується, оскільки густина повітря верхніх шарів атмосфери менша, ніж біля поверхні Землі. Щоб піднятися вище, з кулі скидають спеціально взятий з цією метою ба­ласт (висипають пісок з мішків) і цим полегшують кулю. Врешті-решт вона досягає своєї граничної висоти підняття. Для опускання кулі з її оболонки за до спеціально­го клапана випускають частину газу.

 

Для дослідження верхніх шарів атмосфери в різних пунк­тах країни щодня запускають невеликі, діаметром 1 —2 м, повітряні кулі-зонди. Вони піднімаються на висоту 35 — 40 км. Такі кулі оснащують дуже легкими приладами, які шлють по радіо сигнали про висоту польоту, тиск, температуру і вологість повітря. За напрямом і швидкістю польоту кулі можна судити про напрям і силу вітру на різних висотах. Відомості, які дістають за до таких куль-зондів, дуже важливі для передбачення погоди.

 

Объяснение:

Очень интересный проект, на физику, на такую тему то - что надо) Не за что )