Електромагні́т (англ. electromagnet, нім. Elektromagnet m) — пристрій, що створює магнітне поле під час проходження електричного струму. Зазвичай електромагніт складається з обмотки[en] і феромагнітного осердя, який набуває властивостей магніту при проходженні по обмотці струму. У електромагнітах, призначених, перш за все, для створення механічного зусилля також присутній якір (рухома частина магнітопроводу), що передає зусилля.
Объяснение:
Обмотки електромагнітів виготовляють з ізольованого алюмінієвого або мідного дроту, хоча є і надпровідні електромагніти. Магнітопроводи виготовляють з магнітом'яких матеріалів — звичайно з електротехнічної або якісної конструкційної сталі, литої сталі і чавуну, залізонікельових і залізокобальтових сплавів. Для зниження втрат на вихрові струми магнітопроводи виконують з набору листів (шихта).
Електромагніти застосовують для створення магнітних потоків в електричних машинах і апаратах, пристроях автоматики тощо. (генераторах, двигунах, реле, пускачах і т. д.).
Нейтральні електромагніти постійного струму Редагувати
У таких магнітах сила залежить тільки від величини струму в обмотці і не залежить від напряму струму.
Поляризовані електромагніти постійного струму Редагувати
У електромагнітах цього типу створюється 2 незалежних магнітних потоки: поляризаційний, який утворюється зазвичай полем постійного магніту, і робочий магнітний потік, який виникає під дією обмотки керування, сили намагнічування (м. р. с.). Дія такого магніту залежить як від величини магнітного потоку, так і від напряму електричного струму в робочій обмотці.
Електромагніти змінного струму Редагувати
У цих магнітах живлення обмотки здійснюється від джерела змінного струму, а магнітний потік періодично змінюється по величині і напряму, внаслідок чого сила тяжіння пульсує від нуля до максимального значення з подвоєною частотою по відношенню до частоти струму живлення.
Інші класифікації Редагувати
Електромагніти розрізняють також за рядом інших ознак: за включення обмоток — з паралельними і послідовними обмотками; за характером роботи — що працюють в тривалому, переривистому і короткочасному режимах; за швидкістю дії — швидкої і сповільненої дії і т. д.
Строение атома не напоминает строение солнечной системы. Это лишь теория выдвинутая учёнами 19 века. На самом деле никаких орбит не существует, а существует лишь вероятность нахождения электрона в некоторой точке пространства (отдаление от ядра), которое характерезует его энергия. Т.е. так называемые орбиты это лишь наиболее вероятное положение электрона. Так называемые элетронные облака. Применять планетарную модель возможно только для атома водорода, но и то с оговорками. (постулаты Бора)
Если вам интересно это, то изучайте квантовую физику.
На самом деле электрон в атоме нельзя представить как просто шарик на орбите, хотя он и обладает некоторыми параметрами применяемыми в классической механике (момент импулься, собственный момент импулься, энергия) и для них выполняются все законы сохранения, но это не тоже самое что напрмер момент импулься в классической механике.
Поделитесь своими знаниями, ответьте на вопрос:
Найдите кинетическую энергию протона, движущегося по окружности радиусом 0.5 м в однородном магнитном поле с индукцией 0.2тл.
Ek=m*V^2/2=1,67*10^-27*(9,5*10^6)^2/2=7,54*10^-14 Дж