Вкалориметр налили холодной жидкости массой в 400 грамм при температуре 20 градусов и бросили металлический шарик массой в 80 грамм. найти изначальную температуру шарика , если через некоторое время температура жидкости возросла на 10 градусов. питома теплоемкости жидкости в два раза больше чем теплоемкость метала.

Дано:

α = 30°

m = 1 кг

μ = 0,8

g = 10 Н/кг

F - ?

См. рисунок. Возможных вариантов - два: когда силу прикладывают, чтобы двинуть брусок вверх, и когда - вниз.

Для того, чтобы брусок вообще сдвинулся (неважно куда - вверх или вниз), нужно чтобы сила трения покоя, действующая на брусок, имела максимальное значение. Как известно, максимальная сила трения покоя равна:

Fтр.п._max = μN

Когда брусок сдвинут, на него будет действовать сила трения скольжения. Её тоже вычисляют по этой формуле:

Fтр.ск. = μN

На самом деле максимальная сила трения покоя чуть больше, чем сила трения скольжения. Но приближённо две эти силы можно считать равными.

Чтобы вычислить минимальную силу F, нужно рассмотреть все силы, которые действуют на брусок. Распишем по Второму закону Ньютона проекции этих сил:

ВНИЗ.

OY: N + F*sinα - mg*cosα = 0

N = mg*cosα - F*sinα

OX: F*cosα + mg*sinα - Fтр.п._max = 0

F*cosα + mg*sinα - μN = 0

F*cosα + mg*sinα = μN

F*cosα + mg*sinα = μ*(mg*cosα - F*sinα)

F*cosα + mg*sinα = μ*mg*cosα - μ*F*sinα

F*cosα + μ*F*sinα = μ*mg*cosα - mg*sinα

F*(cosα + μ*sinα) = mg*(μ*cosα - sinα)

F = mg*(μ*cosα - sinα) / (cosα + μ*sinα) = 1*10*(0,8*cos30° - sin30°) / (cos30° + 0,8*sin30°) = 10*(0,8*√3/2 - 0,5) / (√3/2 + 0,8*0,5) = 1,52... = 1,5 Н

ВВЕРХ.

OY: N - F*sinα - mg*cosα = 0

N = mg*cosα + F*sinα

OX: mg*sinα + Fтр.п._max - F*cosα = 0

mg*sinα + μN - F*cosα = 0

mg*sinα + μN = F*cosα

F*cosα = mg*sinα + μ*(mg*cosα + F*sinα)

F*cosα = mg*sinα + μ*mg*cosα + μ*F*sinα

F*cosα - μ*F*sinα = mg*sinα + μ*mg*cosα

F*(cosα - μ*sinα) = mg*(sinα + μ*cosα)

F = mg*(sinα + μ*cosα) / (cosα - μ*sinα) = 1*10*(sin30° + 0,8*cos30°) / (cos30° - 0,8*sin30°) = 10*(0,5 + 0,8*√3/2) / (√3/2 - 0,8*0,5) = 25,5956... = 25,6 Н

ответ: 1,5 Н и 25,6 Н.

Механіка космічного польоту є спеціальний розділ класичної, ньютонівської, механіки і вивчає рух природних і штучних небесних тіл. Як правило, характерні розміри тел в задачах, з якими має справу Механіка космічного польоту, багато менше відстаней між ними. Тому цілком виправданим є незалежний розгляд руху центру мас тіла і руху тіла щодо його центру мас. При цьому, очевидно, вивчаючи рух центру мас тіла, або орбітальний рух, можна нічого не знати про характер його руху відносно центру мас. Зворотне, зрозуміло, не так. Вивчення руху тіла відносно центру мас вимагає знання його орбітального руху. Даний навчальний посібник присвячений теорії орбітального руху тіл, а точніше, відповідних матеріальних точок. Тут детально викладається рішення невозмущенной завдання двох тіл і порівнюються типи кеплерівської орбіт- конічних перетинів. Описано підхід до вирішення завдання визначення та поліпшення орбіт. Розглянуто основні результати теорії зовнішньої балістики.