Особенности положения центральной россии

Равнинный рельеф хорошо обеспечен водой реками лесом имеет выход к морям и океанам ну и ещё что-

найважливішим показником розвитку рослинництва є врожайність сільськогосподарських культур. вона дає уявлення про кількість отриманої продукції з одиниці площі (гектара). в останні роки врожайність майже всіх основних сільськогосподарських культур в україні зростає. так, якщо у 2000 р. середня врожайність зернових (разом із зернобобовими) була 19,4 ц/га, то у 2016 р. вона склала 42,3 ц/га. проте цей показник є нижчим, ніж у більшості провідних країн — виробників сільськогосподарської продукції.   до складу рослинництва входять сім основних груп рослин, які розрізняються за особливостями вирощування й переробки, а також за сферою застосування:

1) зернові (у тому числі круп’яні й зернобобові) культури;

2) технічні культури;

3) кормові культури;

4) картопля;

5) овоче-баштанні культури;

6) плодові та ягідні культури;

7) виноград.

найбільше значення в рослинництві має виробництво зернових культур (у 2016 р. їх зібрали понад 65 млн т). вони є основними продуктами харчування людини, сировиною для багатьох промислових виробництв (хліба, макаронних та кондитерських виробів, круп) і кормом для сільськогосподарських тварин. три культури — пшеницю, кукурудзу та рис — називають головними «хлібами» людства. крім цих культур, в україні також поширені ячмінь, жито, овес, гречка, просо. на вирощування всіх зернових культур припадає 14,7 млн га посівних площ, із яких майже половина засівається пшеницею. частина вирощеного в україні зерна йде на продаж. так, у 2015 р. сума його експорту склала понад 6 млрд дол. сша.

головна зернова культура — озима пшениця. нею засівають понад 6,5 млн га ріллі. середня врожайність озимої пшениці — 38,8 ц/га, середньорічний збір — приблизно 25 млн т (мал. 3). найбільш сприятливі природні умови для її вирощування — лісостеп і північна частина степу. ярова пшениця має більш низьку врожайність, ніж озима, тому вона поширена значно менше. часто її сіють при вимерзанні озимих. найбільше пшениці збирають у харківській, дніпропетровській, запорізькій, полтавській, вінницькій, одеській, херсонській областях.   друге місце за розмірами посівних площ (у 2015 р. — 4,1 млн га) належить кукурудзі на зерно. це теплолюбна рослина, період вегетації якої становить від 85 до 150 днів. такі умови є в степу, південній частині лісостепу, закарпатті. середня врожайність культури — понад 50 ц/га. у 2015 р. в україні було зібрано 23 млн т кукурудзи (менше, ніж у попередні роки). найвищі показники мають господарства полтавської (безперечний лідер), чернігівської, дніпропетровської, черкаської областей. україна входить до трійки найбільших продавців кукурудзи на світовому ринку.   ячмінь — третя за значенням зернова культура, яка відрізняється порівняно високою врожайністю (до 30 ц/га) і невибагливістю до ґрунтів. сіють цю скоростиглу і посухостійку культуру переважно в степовій зоні (одноосібний лідер — одеська розрізняють кормовий ячмінь, що йде на корм тваринам, і продуктовий, із якого отримують крупи, борошно, замінники кави.

цінні продукти харчування виробляють із круп’яних культур (гречка, просо, рис). в україні найбільші площі завжди займала гречка (в останні роки вони скорочуються). це одна з традиційних круп’яних і медоносних культур країни. урожайність гречки є невеликою — близько 10 ц/га. вона має короткий вегетаційний період, тому її використовують для пересівання загиблих від морозів озимих культур, а також як повторну культуру. основні площі гречки розташовані на півночі степу, у лісостепу та поліссі.   просо є досить посухостійкою культурою, його сіють у степових районах і лісостепу.   рис вибагливий до тепла й вологи. цю культуру вирощують на поливних землях (чеках) у миколаївській та херсонській областях. розширення рисових угідь можливе лише за умов будівництва зрошувальних систем.

На территории россии — свыше двух миллионов озёр суммарной площадью более 350 тыс. км² (без учёта каспийского моря-озера). общие запасы озёрных вод достигают 26 тыс. км³. бо́льшая часть озёр имеет ледниковое происхождение. крупнейшие озёра европейской части россии (расположенные в основном на её северо-западе) — ладожское и онежское (площадью 17 680 и 9720 км² соответственно); чудско-псковское озеро на границе с эстонией (3550 км²); ильмень (около 1000 км², площадь меняется в зависимости от уровня воды), а также топозеро, выгозеро и другие «озёрного края» карелия. крупнейшее озеро сибири и россии (без учёта каспия) — байкал — является и самым глубоким в мире; в байкале содержится 85 % пресной озёрной воды россии и 22 % мировых запасов пресной воды. длина озера — 636 км, средняя ширина — 48 км; общая площадь — 31,7 тыс. км²; наибольшая глубина — 1620 м (большой глубиной отличается также телецкое озеро (325 м) на алтае и хантайское озеро (520 м) в предтаймырье). байкал расположен в рифтовой впадине и имеет возраст приблизительно 25—30 млн лет. однако подавляющее большинство российских озёр относится к небольшим; многочисленны озёра на северо-западе европейской части россии (особенно в карелии) и на западно-сибирской равнине. среди озёр пресные, но имеются и солёные, крупнейшее из которых (1990 км²) — чаны в юго-западной сибири.[1]: 65-80 список озёр россии крупнее 200 км², в порядке убывания площади: [2]