Укажите порядок расположения перечисленных природных объектов с запада на восток 1.алтай 2.озеро байкал 3.хребет джугджуру 4.енисейский кряж 5.становое нагорье 6.становой хребет

На півночі Європа омивається Північним Льодовитим океаном і його морями — Карським, Баренцовим, Білим, Норвезьким, на заході і півдні — Атлантичним океаном і його морями — Балтійським, Північним, Ірландським, Середземним, Мармуровим, Чорним, Азовським; на сході та південному сході кордон з Азією найчастіше проводиться по східному підніжжю Уралу, по річці Емба до Каспійського моря, річок Кума і Манич до гирла Дону. Крайні материкові точки Європи: на півночі — мис Нордкін, 71° 08' пн. ш., на півдні — мис Марокі, 36° пн. ш., на заході — мис Рока, 9° 34' зх. д., на сході — східне підніжжя Полярного Уралу біля Байдарацької губи, 67° 20' сх. д. До Європи відносяться острови й архіпелаги, найбільшими з яких є: Нова Земля, Земля Франца-Йосипа (мис Флігелі на острові Рудольфа — найпівнічніша точка Європи, 81° 49' пн. ш.), Шпіцберген, Ісландія, Британські, Зеландія, Балеарські, Корсика, Сардинія, Сицилія, Крит.

У зазначених межах площа Європи разом з островами — близько 10 млн км²; площа островів — близько 730 тис. км². В Європі прийнято виділяти три великі частини: Східну, Західну і Центральну Європу.

Географічне положення визначає панування в Європі помірного клімату, а наявність над нею західного переносу повітря з Атлантичного океану призводить до переваги морських і перехідних від морських до континентальних типів клімату. Середні річні величини радіаційного балансу скрізь позитивні і збільшуються з півночі на південь: на островах Арктики вони становлять близько 10, біля 50-ї паралелі близько 40, у південних районах Європи до 250–290 кдж/см² (60-70 ккал/см²). У січні вся Європа, крім Середземномор'я і більшої частини Франції, має радіаційний баланс від −17 до −4,2 кдж/см² (від −4 до −1 ккал/см²); у липні розходження між північними і південними районами стираються внаслідок збільшення тривалості дня при на північ, і радіаційний баланс майже по всій Європі близько 34 кдж/см² (8 ккал/см²). Переміщення повітряних мас у системі загальної циркуляції атмосфери призводять до істотного територіального перерозподілу тепла, особливо взимку.

Роль західного переносу, що утеплює, посилюваного Північноатлантичною течією, виявляється у відхиленні ізотерм зимових місяців від широтного напрямку і в значному перевищенні середніх температур зимових місяців на більшій частині Європи над середніми широтними температурами: позитивна аномалія температур січня на Новій Землі, Кольському півострові, Шпіцбергені, Британських островах становить від 8 до 18 °С, а на заході Скандинавії і в Ісландії від 18 до 24 °С.

Радіаційні і циркуляційні фактори формування клімату Європи мають добре виражену сезонну зміну. У зимовий сезон найнижчий атмосферний тиск припадає на північ Атлантики, де розташована Ісландська депресія. Звідси тиск збільшується на схід і південний схід аж до Прикаспію і півдня Уралу, куди заходить відріг Азіатського антициклону. Над західною частиною Середземномор'я, що знаходиться у зоні впливу Азорського антициклону, досить інтенсивний західний перенос. У його системі циклони, що виникають на атмосферних фронтах, переміщуються із заходу на схід, відхиляючи до більш високих широт. Майже над всією Європою переважають полярні повітряні маси; прориви арктичних повітряних мас із півночі можуть досягати Альп, Балканського півострова і Криму; у Середземномор'ї полярне повітря іноді змінюється тропічним. Найвищі середні місячні температури січня — у Середземномор'ї, від 10 до 12 °С, а також у приокеанічних районах Європи, де ізотерма 0 °С доходить до 70° пн. ш.

Найнижчі середні місячні температури — у північно-східних районах Європи, до −20 °С у басейні р. Печори (тут зафіксований абсолютний мінімум температури в Європі −52 °С) і до −24 °С на Землі Франца-Йосипа. В цілому у Західній Європі зима м'яка, у Східній — морозна, зі стійким сніговим покривом, тривалістю від 1 місяця на півдні, до 7-9 місяців на півночі.

Річна сума атмосферних опадів в цілому зменшується з заходу на схід. У приатлантичних районах і на навітряних схилах гір вона становить 1000–2000 мм (на окремих станціях приморських районів Балкан перевищує 4000 мм). У Східній Європі, особливо на південному сході і півдні, сума опадів знижується до 500–300 мм на рік, а в Прикаспії до 200 мм і менше, 300–400 мм випадає на більшій частині островів Арктики і на південному узбережжі Баренцового моря. У річному ході опадів у Середземномор'ї і на Південному березі Криму виявляються чітко виражені максимуми в зимову половину року і мінімуми в літню. У приатлантичних районах Середньої і Північної Європи опади розподілені по сезонах досить рівномірно, але все-таки мають деякий максимум взимку: у внутрішньоматерикових районах максимальні опади припадають на літо. На більшій частині Європи річна сума опадів перевищує річну величину випаровуваності, тому зволоження виявляється достатнім або надлишковим.

Объяснение:

Первопоселенцы перекочевали в западное полушарие, видимо, из азии - сегодня многие согласны с этой точкой зрения. но вот о том, когда и каким образом они попали на американский континент, есть по крайней мере два мнения.  первое: люди из азии сначала добрались до аляски. эту гипотезу подкрепляет то соображение, что 15-18 тысяч лет назад, во времена очередного оледенения, уровень океана был на 90 метров ниже теперешнего и вместо берингова пролива образовался перешеек, соединивший азию с северной америкой. сухой путь между двумя материками был открыт - такое происходило не единожды (см. об этом в журнале "наука и жизнь" № 1, 2000   что встречали землепроходцы, преодолев перешеек? огромные, тянущиеся на юг массы льда. однако защитники данной гипотезы считают, что начавшееся потепление климата создало в этом гигантском ледяном щите, покрывавшем в период оледенения северную америку, коридор на юг. на юг же под натиском льда отступили когда-то и дикие животные. таким образом, люди находили там для себя обильную пищу. подтверждение своей гипотезы ее сторонники видят в двух важных археологических находках. это каменные наконечники для копий (фото вверху) и остатки скелетов зверей, убитых охотниками. радиоуглеродный анализ показал их возраст - 11 и 13 тысяч лет. найдены они на юге теперешних соединенных штатов, а не на аляске. исследователи считают, что за эти тысячи лет переселенцами уже был пройден большой путь из азии.  другая точка зрения на заселение американского континента опирается на археологические находки, полученные в южной америке. в бразильской местности педра фурада обнаружены следы пребывания человека: костер и каменные орудия. поражает их возраст - 40 тысяч лет! в чили американский археолог раскопал несколько поселений, старейшее из них существовало 33 тысячи лет назад. вывод сторонников второй гипотезы таков: переселенцы из азии достигли америки на лодках, двигаясь вдоль берегов тихого океана. с равной вероятностью они могли заселять ее северный и южный материки.