Какие виды подземных вод вы знаете? какое значение они имеют для человека?

 

виды:

парообразная вода 

таким путем летом в подпольях может быть накопление влаги.

 

кристаллизационная

вода в твердом состоянии

(лед)

прочносвязанная

нерудні (неметалеві) корисні копалини — це гірські породи й мінерали, які використовують у різних галузях промисловості.

в україні є унікальні родовища гірничохімічної сировини, яку використовують у хімічній промисловості. так, родовища самородної сірки — роздольське, яворівське, язівське — розташовані в пере дкарпатському прогині. майже 10-метровий шар залягає близько до земної поверхні. його видобуток ведуть у кар’єрах.

яка сполука утворюється при взаємодії сірки з водою та киснем? який вплив на довкілля має відкрита розробка родовищ самородної сірки?

україна багата на родовища кам’яної солі. найбільші з них — артемівське та слов'янське — належать до прогину донецької  складчастої області.

є також великі запаси мінеральних фарб (червоної фарби — сурику — у кривому розі; вохри — на харківщині).

у межах українського щита виявлені великі родовища графіту (найбільше з них — заваллівсьісе).

у передкарпатті видобувають озокерит (гірський віск), який пов’язаний із близьким заляганням нафтових родовищ.

запаси агрохімічної сировини для виробництва мінеральних добрив є значно меншими. калійні солі видобувають у межах пе-редкарпатського прогину (досить великі родовища — калуське та  стебницьке). є сировина для виробництва мінеральних добрив —  фосфорних (фосфорити), але їхні запаси невеликі.

знайдіть на карті атласу родовища гірничохімічної сировини.

серед нерудних корисних копалин є родовища, що використовуються в різних галузях промисловості (зокрема в металургійній). для виплавлення заліза використовують вогнетривкі матеріали (магнезит, глини, кварцити), а також флюсові вапняки (для відділення металу від шлаків).

для виробництва будівельних матеріалів існують великі запаси корисних копалин (скляні й бетонні піски, крейда, глини; каолін і польові шпати — сировина для виробництва кераміки,  кам’яні будівельні матеріали — граніти, мармури, вапняки-че-репашники тощо, сировина для виробництва цементу — мерге-лі, вапняки).

україна славиться і своїми самоцвітами. самоцвітами називають мінерали й гірські породи, які використовують як ювелірні (коштовні), ювелірно-декоративні й декоративні (виробне каміння).

у житомирському поліссі (місто володарськ-волинський) видобували коштовні топази й берили, виробний камінь лабрадор («павиний камінь»). на рівненщині розробляли клесівське  родовище бурштину.

справжнім мінералогічним музеєм називають згаслий вулкан карадаг у кримських горах.

в україні відомо багато родовищ лікувальних грязей та мінеральних вод (із вмістом солей понад 1 г на літр). їхні найбільші запаси зосереджені в карпатах, передкарпатті, криму.

мінеральні лікувальні й столові води

мінеральні води з різними властивостями використовують для лікування певних хвороб:

гідрокарбонатні кальцієві й натрієві води — дія лікування хвороб, пов’язаних зі зниженою кислотністю шлункового соку, дія покращення роботи печінки, нормалізації кров’яного тиску (найбільше їх у закарпатті — лікувально-столові води «поляна квасова», «лужанська», «свалява» тощо);   сульфідні (сірководневі) — для лікування серцево-судинної  системи, хвороб кісток і шкіри (на південному заході подільської височини — курорти немирів, шкло тощо);

хлоридні натрієві — для лікування хвороб, пов’язаних із підвищеною кислотністю шлункового соку, для покращення роботи кишкового тракту (курорти миргород, слов’янськ);   кременисті — для лікування хвороб дихальних шляхів, бронхітів («березівська», «харківська-1», «хмельницька»);   радонові — для лікування хвороб нервової системи, шкіри, органів руху (курорт хмільник у вінницькій області, полонее  у хмельницькій області);

прісні води з підвищеним вмістом органічних речовин, розташовані поблизу нафтових родовищ передкарпаття (наприклад «наф-гуся» — курорт трускавець), — при лікуванні хвороб нирок.

господарська оцінка мінерально-сировинних ресурсів,  проблеми їх раціонального використання та охорони

україна найкраще забезпечена сировиною для чорної металургії ( чорних і легуючих металів, коксівним кам’яним вугіллям, вогнетривкими матеріалами, пісками для ливарних форм тощо), а також гірничохімічною та будівельною сировиною.

проте багаті, часом унікальні родовища корисних копалин часто використовують некомплексно й нераціонально. як правило, із родовищ видобувають тільки один корисний компонент, а решта  гірських порід складається у відходи (терикони, відвали тощо).

унаслідок розробки родовищ корисних копалин порушуються родючі землі, тому необхідною є рекультивація порушених земель — їхнє відновлення для використання в інших напрямках господарської діяльності (як орних земель, лісонасаджень, місць  відпочинку населення тощо).

Развернутый ответ. по разнице температур и солености толщу вод океанов обычно разделяют на несколько слоев. первым является верхний слой до глубин в 100 — 150 метров, его называют деятельным. он состоит из вод, хорошо перемешанных волнением и морскими течениями. его температура и соленость в разных широтах различны. однако в одной и той же точке эти характеристики изменяются с глубиной мало — в средних широтах на глубине 100 метров они практически такие же, как в 2,5 метрах от поверхности. лишь самый верхний метровый слой в некоторых районах сильно прогревается или остывает. в верхний деятельный слой хорошо проникает солнечный свет, поэтому здесь активно происходит фотосинтез и в большом количестве развивается фитопланктон — мельчайшие водоросли. температура вод здесь в тропической и умеренной зонах земного шара — около 20 — 25 градусов, соленость — около 35 промилле (в одном литре воды — 35 мг солей). под деятельным слоем, то есть от 100 — 150 метров до нескольких километров, находятся слои промежуточных и глубинных вод. в промежуточном слое температура на 10 — 12° ниже. с глубины 200 метров она хотя и понижается, но не так резко, как на границе верхнего и глубинного слоев. на глубине 3000 — 4000 метров температура всего несколько градусов. соленость с увеличением глубины (по крайней мере, до 800 метров) понижается, но незначительно. ниже она снова несколько повышается и практически бывает такой лее, как и в верхнем слое. на глубине около 4000 метров температура воды колеблется от 0° до +1°, соленость — около 35 промилле (чаще всего 34,7%). в промежуточном слое заметно меньше солей (это слой с минимальной соленостью) и кислорода, но больше растворенных веществ — фосфатов, нитритов, органических компонентов. в глубинном слое, особенно между 1500 и 4000 метрами, содержится максимальное количество солей. гидрологи часто выделяют также придонный слой вод — толщу в 100 — 200 метров. придонные — наиболее холодные воды, их температура колеблется в пределах от — 1° до + 1° (+ 2), в зависимости от района. с увеличением глубины увеличивается и плотность вод. в верхнем слое они наименее плотные, у дна — наиболее. иногда в промежуточные или глубинные слои вторгаются либо более холодные, либо более теплые воды. например, в атлантический океан теплые и соленые промежуточные воды приходят через гибралтарский пролив из средиземного моря, а холодные распресненные — со стороны антарктиды. тогда вертикальная структура вод становится более сложной. слои вод примерно с однородными температурой и соленостью гидрологи называют водной массой («промежуточные теплые водные массы», «глубинные холодные водные массы» и т. для того чтобы было легче ориентироваться и понимать друг друга, гидрологи районируют весь мировой океан (в том числе и отдельные океаны и моря) на участки с одинаковой вертикальной структурой водной толщи, с одинаковыми или сходными водными массами. водные массы отличаются друг от друга не только температурой и соленостью, но и другими и свойствами (содержанием кислорода, фосфатов, частиц взвеси и т. в разных водных массах обитают разные комплексы организмов. в одних слоях свойства воды изменяются резко, в других плавно.