Как менялась численность населения вашей области (республики, края)

Из переписи населения г. Москвы привожу официальные данные по годам:

1992 г. – 9, 067 тыс. человек;

1993 г. – 9,066 тыс. человек;

1994 г. – 9,066 тыс. человек;

1995 г. – 9,085 тыс. человек;

1996 г. – 9,246 тыс. человек;

1997 г. – 9,411 тыс. человек;

1998 г. – 9,604 тыс. человек;

1999 г. – 9,783 тыс. человек;

2000 г – 9,932 тыс. человек;

2001 г. – 10,114 тыс. человек;

2002 г. – 10,269 тыс. человек

2003 г. – 10,386 тыс. человек;

2004 г. – 10,535 тыс. человек;

2005 г. – 10,726 тыс. человек;

2006 г. – 10,923 тыс. человек;

2007 г. – 11, 091 тыс. человек;

2008 г. – 11,186 тыс. человек;

2009 г. – 11, 281 тыс. человек;

2010 г. – 11,503 тыс. человек;

2011 г. – 11,776 тыс. человек;

2012 г. – 11,856 тыс. человек;

2013 г. – 11,99 тыс. человек;

2014 г. – 12,108 тыс. человек;

2015 г. – 12,197 тыс. человек;

2016 г. – 12. 330 тыс. человек.

 

Вывод: В моей городе снижение численности населения в период с 1992 г. по 2016 г. наблюдалось только в 1993 и в 1994 годах, все остальные годы – чистый прирост населения.

Средняя соленость Мировогоокеана – 35‰, это значит, что в 1 литре воды растворено 35 граммов солей и веществ. ... Соленость океанических вод неодинакова, она зависит от климата (температуры, количества осадков), степени испарения, наличия впадающих рек, течений, связи водоема с основной частью океана.

Водные массы — это большие объемы воды, образующиеся в определенных частях океана и отличающиеся друг от друга температурой, соленостью, плотностью, прозрачностью, количеством кислорода и другими свойствами. В отличие от воздушных масс, в них большое значение имеет вертикальная зональность.
с

Океан - хранилище биологических, минеральных и энергетических ресурсов. Биологические ресурсы (морские организмы) делятся на три группы: планктон, нектон и бентос. Большую часть биомассы составляет планктон - группа мельчайших

организмов: микроскопические водоросли, рачки, медузы, креветки, икра рыб, личинки беспозвоночных животных. 

 

Нектон - это группа организмов, которые самостоятельно и активно передвигаются в толще воды: рыбы, китообразные, плавающие моллюски, черепахи, ластоногие, кальмары. 

 

К бентоса относятся организмы, живущие на дне водоемов: крабы, морские звезды, губки, коралловые полипы, водоросли, моллюски. Богатыми и разнообразны минеральные богатства океана. Под толщей морской воды в земной коре залегают залежи полезных ископаемых, в том числе руды металлов, нефть и природный газ

Більш глибокі товщі геологічних порід, що лежать між кристалічним фундаментом і підчетвертинними відкладами, мають старший вік, різний породний склад. На рівнинній частині вони залягають майже горизонтально, але поколоті тектонічними тріщинами і можуть мати вертикальні зміщення.

Відклади четвертинного періоду(зображуються на спеціальних картах четвертинних відкладів) свідчать про процеси, які відбувалися тут протягом останнього геологічного періоду.

Четвертинний період був дуже контрастним за фізико-географічними умовами: кілька разів наступали тривалі похолодання, що потім змінювались тривалими потепліннями. Періоди наступання холодів супроводжувались зледеніннями: на північній частині Руської рівнини формувався льодовиковий покрив з кількакілометровою товщиною в центрі зледеніння (Скандинавія) і поступовим потоншанням до периферії. Льодовиковий покрив повільно просувався до півдня і у фазу максимального свого розвитку досягав Львівської області.

Таким було так зване Окське (назване у Західній Європі Міндельським в Альпах, Краківським у Польщі та Ельстерським у Німеччині) зледеніння. Його відклади(валунні суглинки, піски, супіски, глини, окремі валуни кристалічних порід) зустрічаються у північно-західній та північній частинах Львівської області. На решті частини області льодовик не поширювався. Не залишилось також слідів зледеніння у карпатській частині Львівської області.

Після Окського зледеніння були ще новіші фази наступу льодовика з півночі, але території Львівської області не досягав. Натомість у межах області великі простори зайняті перевідкладеними (водними потоками) товщами суглинків і пісків. Основний регіон їх поширення — рівнини західніше та східніше Розточчя — пониження Малого Полісся, особливо його центральна смуга, що має широтне простягання. Цікаво, що в цій же смузі зустрічаються дюни (окремі чи цілі дюнні поля), які свідчать про наявність тут у давні часи сильних вітрів. Дюнні горби досягають 15-20 метрової висоти.

В наш час, здається, будь-яка гірська порода може вважатися корисною, бо для кожної з них знаходиться застосування. Надра Львівщини мають різні гірські породи і копалини. Одні з них поширені майже повсюдно, інші зустрічаються в певних смугах, або зосереджені локально. Не всі родовища корисних копалин розробляються, не всіх їх показують на картах корисних копалин.

У розділі тектонічна будова знаходиться карта корисних копалин Львівської області.

Майже повсюдно у межах Львівської області є будівельні матеріали: піски, пісковики, глини, вапняки, гіпс, мергель, цементна сировина. В межах поширення неогенових відкладів, де сформувалися відклади морських пісків, наявні родовища чистих кварцових пісків, придатних для виробництва скла. З неогеновими відкладами пов'язані також кар'єри, де видобувають глини (придатні для випалювання цегли) та вапняки, які використовують для випалювання вапна. В цій же смузі (неогенових відкладів) добувають цементну сировину.

В межах гірської частини Львівської області в кар'єрах добувають, в основному, камінь для будівництва доріг, а також менілітові сланці.

Львівщина досить багата на родовища горючих корисних копалин. У північній частині області розташований і активно розробляється Львівсько-Волинський кам'яновугільний басейн. Високоякісне вугілля розвідане у Карівському родовищі. Є невеликі родовища бурого вугілля (Магерівське).

У Передкарпатті (в передгірному прогині) поширені нафтогазоносні пласти, з яких уже більше століття добувають нафту, газ, озокерит. Нафтові родовища (Стрільбицьке, Східницьке, Дрогобицьке, Стинавське, Орів-Уличнянське і ін.) зосереджені у внутрішній зоні Передкарпатського прогину (ближче до Карпат), а газові — Хідновицьке, Пинянське, Опарське, Угерське і Дашавське родовища розташовані переважно у зовнішній смузі Передкарпатського тектонічного прогину. Великі поклади сірки (Передкарпатський сірконосний басейн) та озокериту (Борислав) роблять Львівщину у цьому відношенні унікальною.

Важливе значення мають також значні поклади торфу, що приурочені до заболочених ділянок долин рівнинних рік (Дністра, Солокії, Стиру, Яричівки).

Давно відомими є джерела мінеральних вод (Немирів, Солуки, Олесько, Шкло, Любінь Великий, Трускавець, Східниця, Моршин, Розлуч і ін.), що використовуються для лікувальних цілей та харчового споживання.