Какая относительная и абсолютная высота города шостка, который в сумской области.?

Исторический город Шостка Сумской области расположен на берегах одноимённой реки притокаДесны. Согласно археологическим раскопкам в здешних местах первые поселения вокруг современного города датируются 15 тысячами лет до нашей эры.

О городе на левом берегу Шостка стало известно из исторических документов, гласящих о закладке на одном из притоков реки Деснапорохового завода для обеспечения нужд армии.

С 1739 года по указу Сената стали возводится первые помещения завода. Вокруг строительной площадке мастеровой люд обустраивал себе жильё. Так образовалось небольшое поселение, состоящее из мастеровых, крестьян из ближайших деревень и солдат. Завод находился в подчинении малороссийского гетманства и просуществовал до 1764 года. После чего, в связи с ликвидацией гетманства, завод был временно приостановлен. Через 7 лет работы возобновились.

К 1775 году завод увеличил свои мощности. Необходимость в порохе постоянно возростала. Во время Крымской войны 1853-1856 года завод выпускал уже в 6 раз больше продукции, чем первоначально. Количество жителей поселения возросло до 4 тысяч. Согласно исторических данных к концу 19 века Шостка уже имела 4,5 тысячи населения, пороховой завод с большими мощностями, рынки, ярмарку и железнодорожную станцию. Прокладка железной дороги осуществилась в 1893 году и соединила Шостку с многими индустриальными городами России.

К достопримечательностям города относятся религиозные сооружения и памятники. Церковь Рождества Христова примечательна тем, что с её возведения началось строительство города. Храм начали строить в 1779 году и закончили в 1785 году. Небольшая каменная церковь святого Владимира находится в центральной части города и является историко-архитектурной ценностью, как одна из немногих уцелевших на Сумщине каменных каплиц.

В 1971 году в городе был установлен памятник - обелиск в честь 200-летнего юбилея завода "Звезда". Немного раньше в 1967 году в городе был установлен обелиск Славы и зажжён Вечный огонь в память погибших во время Великой Отечественной войны.

Мені наснилося, що я з друзями досліджую центр Землі. І що ми вирушаємо туди в експедицію на дивовижному апараті, який проходить крізь матерію. Як у казці, де чарівники можуть проходити невидимкою крізь стіни, так і ми проїжджали крізь земні шари. Тільки, напевно, наш апарат проходив до центру Землі через паралельне вимір. Може бути, такі види транспорту придумають в майбутньому.

Спочатку ми пройшли через шар твердої земної кори. Пірнули в океані, тому що тут земна кора найтонша, і вгризлісь в товщу землі і каменю. На нашому апараті це зайняло півгодини. Пройшли ми близько 12 км, тому що будь-якому апарату, навіть супервисокою швидкості і потужності, складно проходити крізь земну кору. Надтверді гранітні плити проходили за ілюмінатором нашого корабля.

Потім настала черга земної мантії. Тут за бортом корабля ставало все гарячіше – адже мантія нагріта від 500 до 4000 градусів! Якби наш корабель не був зроблений з суперміцного матеріалу, ми давно б згоріли!

Ми пройшли її за чотири години – цілих дві з половиною тисячі кілометрів! Це вже магма, тобто застигла розпечена лава каменів!

І на кордоні з земним ядром ми зупинилися. Далі вивчити нічого було не можна, тому що перед нами стояло полум’я, маса розпечених гірських порід і газу температурою в шість тисяч градусів.

Объяснение:

Відповідь:

Дубóвий Гáй — центральний парк культури та відпочинку міста Запоріжжя, який знаходиться в Олександрівському районі м. Запоріжжя, який ділиться на 3 частини затокою та протокою річки Мокра Московка. Одне з найекологічніших місць міста. Особливо багатолюдно у парку у вихідні. Різноманітні атракціони, харчевні, катання на конях. У парку забавки – на будь-який смак, аби на те грошей вистачило. Але тутешні постійні відвідувачі перевагу віддають прогулянці під стародавніми дубами. Кажуть, тут особлива, дуже сильна позитивна енергетика.

Пояснення:

Дане місце було популярним ще в позаминулому столітті. Там полюбляли збиратись і співробітники Олександрівська, і поважні пани зі своїми не менш поважними пані.

Пов'язана з Дубовим Гаєм і легенда про Дуб Махна, і народна пам'ять зберегла її — саме тут Нестор Іванович планував розбити найбільший у місті парк, про що кажеться у відповідних документах, які зберіглися в Запорізькому обласному архіві.

Центральний парк культури та відпочинку «Дубовий Гай» офіційно було відкрито 1 травня 1959 року рішенням Державного комітету УРСР по охороні природи на базі існуючих зелених насаджень у 1956 році. Але ця місцевість була популярною ще в позаминулому столітті - під тутешніми дубами полюбляли відпочивати запорожці. Ще раніше, до революції, місцевість в районі нинішнього парку так і називалася через велику кількість висаджених дубів, через що й було вирішено залишити дану назву. В цей час парк стає центральним місцем масових гулянь і відпочинку робітничого класу, починається додатковий благоустрій всієї території — прокладаються алеї, викорчовуються чагарники, через річку Московку перекидають пішохідні містки. Зводяться малі архітектурні форми — фонтани й альтанки в стилі «сталінського ампіру», літній кінотеатр. З нещодавно зведеної головної сцени час-від-часу лунає сучасна музика, в тому числі, й напів-підвальний джаз.

За давньою легендою, яку корінні містяни передають з вуст в вуста, ці дуби посадили запорозькі козаки в пам’ять про зруйновану Запорозьку Січ. Старі люди переповідають, що запорожці зі сльозами на очах саджали молоденькі деревця.

У парку ці 250-річні дуби ростуть рядами. Це свідчить про те, що алея є рукотворною, тож легенда, ймовірно, відповідає дійсності. За припущеннями запорізького краєзнавця Анатолія Сокура, дуби посадили або у 1734 році, коли запорозькі козаки вийшли «з-під хана», або ж, що більш ймовірно, у 1829 році, коли повернулися «з-за Дунаю» на чолі з отаманом Йосипом Гладким.

Крім козацьких дубів, запорізький міський парк Дубовий гай славився ще й Дубом Махна. Ріс він серед вікових дубів, і весь був протиканий залізяками. Про нього також ходили різні легенди, а знущання над реліктовим деревом приписували махновцям. Нібито на підпитку вони шаблями та різними іншими металевими предметами, які трапились під руку, пробивали ствол цього дубу. Хтозна, як воно було насправді, але краєзнавці, щоб врятувати артефакт, ще за сталінських часів прикріпили на нього табличку: «Исторический дуб. Под этим дубом летом 1921 года собирался Александровский исполнительный комитет». На жаль, коли комуністи з’ясували, що це неправда, викорчували дуб з корінням. Це сталося у 1977 році, а яму залили бетоном. Тепер тут доріжка, і мало хто здогадується, що ходить по тому місцю, де ріс той легендарний дуб.

122-річний дуб, що височить поряд зі стойкою бару літнього ресторану «Олександрівський повіт» — згадка про відомого українського історика, археолога, етнографа, фольклориста, краєзнавця, педагога, засновника історичного музею та архіву Запоріжжя Якова Новицького. Цей дуб — один з трьох, що висадив Яків Новицький у себе на подвір’ї. Дуб дивом вцілів. Працівники ресторану запевняють, що вони та відвідувачі дуб Новицького не ображають, дбайливо ставляться. Біля дубу народ п’є та гуляє, тож, певно, історичному дереву тут завжди весело[1].