Описание гор гималаи по плану: 1.название 2.к какому типу гор относиться по высоте 3.к каким горам относится по возрасту 4.на каком материке находится 5.самая высокая вершина(и её координаты) 6.в каком направлении протянулись 7.на сколько километров протянулись горы

1Гемалаи
2Высокие
3Средней складчатости
4Евразия
5Эверест 8848 м
6с севера на юго запад
7---

1)Гималаи - это высочайшая горная система мира поднимается на границе между Центральной и Южной Азией и отделяет Тибетское нагорье от низменности Инда и Ганга. Она сформировалась в течение кайнозоя в пределах той части древнего Тетиса, где произошло сближение краевых зон Евразии и Индостанской глыбы, отделившейся от Гондваны.
2) направление с северо-запада на юго-восток; про крутизну тут мало что можно сказать, но она достаточно велика, вот
3) протяжённость 2200 км
4) Джомолунгма (Эверест)
5) Высшая точка: 8848 м
6) Гималаи образовались около 500 млн лет назад в результате дрейфа материков и последующего столкновения тектонических плит Азии и Индии.

Выбирай, конечно сама, но я что знаю, написала

Сонячні плями - найбільш відомі явища на Сонці. Вперше в телескоп їх гав Г. Галілей у 1610 р. Ми не знаємо, коли і як він навчився послабляти яскраве сонячне світло, але прекрасні гравюри, що зображують сонячні плями й опубліковані в 1613 р. у його знаменитих листах про сонячні плями, з'явилися першими систематичними рядами

З цього часу реєстрація плям те проводилася, те припинялася, те відновлялася знову. Наприкінці ХІ сторіччя два гачі - Г. Шперер у Німеччині й Е. Маундер в Англії вказали на той факт, що протягом 70-літнього періоду аж до 1716р. плям на сонячному диску, очевидно, було дуже мало. Вже в наш час Д. Эдди, заново проаналізувавши всі дані, прийшов до висновку, що дійсно в цей період був спад сонячної активності, названий Маундерівським мінімумом.

До 1843 р. після 20-літніх аматор астрономії Г. Швабі з Німеччини зібрав досить багато даних для того, щоб показати, що число плям на диску Сонця циклічно міняється, досягаючи мінімуму приблизно через кожні одинадцять років. Р. Вольф з Цюріха зібрав усі які тільки міг дані про плями, систематизував їх, організував регулярн запропонував оцінювати ступінь активності Сонця спеціальним індексом, що визначає міру "заплямованості" Сонця, що враховує як число плям, що галися в даний день, так і число груп сонячних плям на диску Сонця. Цей індекс відносного числа плям, згодом названий "числами Вольфа", починає свій ряд з 1749 року. Крива середньорічних чисел Вольфа зовсім чітко показує періодичні зміни числа сонячних плям.

Індекс "числа Вольфа" добре витримав іспит часом, але на сучасному етапі необхідно вимірювати сонячну активність кількісними методами. Сучасні сонячні обсерваторії ведуть регулярні патрульн за Сонцем, використовуючи як міру активності оцінку площ сонячних плям у мільйонних частках площі видимої сонячної півсфери (м. ч. п.). Цей індекс якоюсь мірою відбиває величину магнітного потоку, зосередженого в плямах, через поверхню Сонця.

Рыбка живущая в Каме крупным притоком волги   Река в европейской части России, левый и самый крупный приток реки Волги. В настоящий момент длина Камы - 1805 км, однако до строительства Куйбышевского водохранилища длина Камы составляла 2030 км.

Рыбка живущая в оби длинной  Река в России, протекает по Западной Сибири. Одна из крупнейших рек в мире. Длина Оби - 3650 км, площадь водосборного бассейна - 2 990 000 км². Расход воды в 287 км от устья - 12 492 м³/с, что соответствует годовому стоку 394 км³. Берёт начало при слиянии Бии и Катуни на Алтае. В устье образует Обскую губу и впадает в Карское море.