3)расставьте картографические изображения земной поверхности по мере увеличения их масштаба, начиная с самого мелкого. а) карта евразии б)топографическая карта московской области в)карта мирового океана г) план города парижа

Г Б А В
скорее всего в этой последовательности

На топографічних картах представлені система географічних координат та система плоских прямокутних координат.

Система географічних координат (географічні координати) застосовується для визначення положення точок земної поверхні відносно екватора й початкового (нульового) меридіану. Координатами є кутові величини: географічна широта B й географічна довгота L. Для визначення географічних координат на топографічних картах слугує мінутна рамка.

Довгота (кут між площиною меридіану в точц та нульовим (Гринвіч) меридіаном), Широта (кут між прямовисною лінією та площиною екватора) визначають положення точки на поверхні Землі. Вимірюються в градусах (°), довгота — від 0° до 180° на захід та на схід від Гринвіча, широта — від 0° до 90° на північ, від 0° до −90° на південь від екватора.

Географічні координати передають горизонтальне (планове) положення точок. Але при роботі із топографічною картою необхідно знати і абсолютну висоту. Абсолютні висоти в Україні визначають в Балтійській системі висот (відносно поверхні геоїда). Для забезпечення правильного положення об'єктів, що наносяться на карту, необхідно визначити географічну широту та географічну довготу й абсолютну висоту певної кількості точок, а положення всіх інших — відносно цих. Точки, закріплені на місцевості із точно встановленими плановими і висотними координатами, називають опорними пунктами, які поділяються на пункти планової основи та пункти висотної основи. Сукупність опорних пунктів дає опорну геодезичну мережу. Точність визначення координат опорних пунктів впливає на точність геодезичної основи карти.

Відповідь коротше:

Географічні координати точки, а саме, її широту , зна­ходять, використовуючи мінутну рамку, на якій крім мінутних поділок на­несені точками 10-секундні поділки.

Через точку проводять лінію, яка паралельна нижній стороні рамки карти, і дійсний меридіан , який паралельний вертикальній стороні рамки карти. Від заданої точки на пів­день і захід проводять кратні 10 секундам паралель та меридіан. З точ­ки опускають перпендикуляри і вимірюють відрізки.

Климат Казахстана — на большей части территории резко континентальный, с большими амплитудами температур; относительно сухой. Среднегодовое количество осадков на большей части территории невелико — 100—500 мм. При этом особняком стоят среднегорные районы юга республики, где в результате температурных горно-долинных Климо в южном казахстане имеются обширные участки с относительно мягкими зимними условиями и большим количеством осадков, примером чего является климат Алма-Аты.

K югу от параллели 43° (в Казахстане это участки южнее линии Актау—Чимкент) климатологи выделяют в особый иранский субтропический район[1], в котором в целом доминируют хорошо прогретые массы сухого воздуха тропического происхождения. В субтропиках полностью расположены Мактааральский, Сарыагашский и Шардаринский районы ЮКО. Хотя зимняя погода в этой южной подзоне весьма неустойчива из-за периодического вторжения холодных северных масс и местных горно-долинныx явлений, она отличается средними положительными температурами в каждом из месяцев и высокими средними температурами в целом за год (от +14 °С и выше). Самая высокая среднегодовая температура наблюдается на крайнем юге Казахстана, где она достигает +15,8 °С (Мырзакент, Атакент).